СКІЛЬКИ КОШТУЄ СВЯТИЙ ВАЛЕНТИН?

Двері зі скреготом зачинились.
- Швидше, отче – донька кесаря не приховувала схвилювання.
- Ви дійсно свідомі того, дітки, на що йдете? – ще раз перепитав ув’язнений.
- Так, і слово наше тверде і добровільне, - кивнув легіонер і взявши за руку наречену додав - часу обмаль.
- Нехай буде так. – І старець підняв праву руку для молитви.
Невдовзі після катувань у в’язниці Валентину відрубали голову. Через декілька століть він буде проголошений святим.
Пройшло майже дві тисячу років.
Десь в Україні...

- Ти знаєш який завтра день? – Запитав він.
- 14 лютого – вона наморщила лобик ніби пригадуючи – Валентинки, по тєлєку про це говорили...
- Наш день, день закоханих...
- Що пропонуєш?
- Підемо на дискотівку, завтра там буде пиво по знижці для пар, ну а потім - до мене, - посміхнувся: Хата наша, баба, як завжди, буде на селі.
- Сподіваюсь цього разу вже не зажмеш на добрі презервативи?
- Е там, не плутай мене з моїм старим.
- Але сам говорив, що ти його навіть не пам’ятаєш...
- Так, але мати, в дитинстві розповідала, ну ще перед тим як почала в Італію їздити...
- Гаразд, не хотіла тебе поранити...
- Та мені і так до них вже холодно. Головне, щоби гроші не перестала висилати.
- Хочеш, вдіну для тебе завтра твої любимі стрінги?
- Давай. А міні вдінеш?
- Якщо мамка на підпитку буде, бо інакше вона вічно кричить, що я ше мала і мені все повідмерзає.
- Слухай її побільше. В п’ятнадцять років вже можна своїм бізнесом займатись...
- Крадені мобілки продавати чи драп, як твої дружки?
- А хоча б і так, зате вони – незалежні і справжні пацани!

Так, погоджуюсь, не вся молодь у нас така. Не кожна ситуація настільки драматична, як вище описана. Але, наскільки часто трапляються сьогодні такі випадки, і що найгірше, у суспільстві такий вияв морального розладу вже сприймається як щось буденне!

Відмовити у праві закоханим було би нісенітницею – часи строгої цезури вже, на щастя, минули. Проте, на жаль, вже неможливо зупинити хвилю псевдокультури, яка захлиснула наш край із Заходу. Так, власне Захід вже нас захлиснув своєю консумпційністю і ціною за все, навіть на таку святу річ як любов. Але облишимо це політикам і історикам. А ось тверезо подивитись і підкреслити суть святкування дня Валентина, на мою думку, як родинознавець, вважаю доцільним, ба навіть необхідним.

Не слід забувати про справжнє походження особи Валентина. Історії відомі два святих під цим іменем. Згадка про першого Валентина сягає перших століть, коли християнство у Римській імперії жорстоко переслідувалось. Це був священик, який поніс мученицьку смерть за свою віру, попередньо таємно поєднавши серця двох закоханих – римського легіонера та доньки кесаря. Другий Валентин є патроном хворих на епілепсію.

Сьогодення так захотіло, що масова американська культура, у шалених пошуках за власною індивідуальністю, відроджує багато подій і осіб. Проблема тільки в тому, що вона своїм способом насаджує таке „відродження” іншим. Так, святий Миколай став адаптованим з Лапландії Санта-Клаусом (власне Дідом Морозом!), якого вже неможливо уявити без кока-коли. Чи, наприклад, візьмемо кельтське свято культу пошани померлих предків Хеллоуін, яке втратило своє первинне значення і тепер на американський манер потішає малюків усією нечистю. Ну добре, залишимо їм хоча б одне типово їхнє – День Подяки. Щоправда, і той звівся до традиційного ласуванням індиком. Шкода тільки, що індіанці в резерваціях про це іншої думки. Але повернемося до згаданого святого Валентина.

Якщо нам вже не уникнути святкування цього дня, то потрібно усвідомити його коріння, справжню глибину. Справедливо, що закохані усього Світу мають право обвести червоним маркером цей день календаря і заманіфестувати хоча б раз у рік своє щастя з факту буття разом. Суть цього дня має бути - підкреслення чистоти стосунків між закоханими! Це ще раз довгоочікуване „Так” на поклик цієї другої особи, як факт вільного і свідомого вибору буття разом на добре і погане. У випадку наречених чи просто пар – це надзвичайно важливе для них чергове підкреслення цієї радості з приводу дару другої особи. І нічого в тому немає поганого. Ніхто не досконалий і не слід бавитись у Бога, вгадуючи майбутнє чи чітко все перекалькувати, по розрахунку. „Я знаю, що я тебе люблю, знаю про твою взаємність. Я знаю, що нам добре разом і хочу, щоб так було завжди. Як воно буде – не знаю, але зараз я з Тобою щасливий і дякую Тобі за те, що Ти є”. Невже такі щирі слова є пустою обіцянкою чи чимось брудним!? Ніяк! Так як і сама сексуальність чи статеві стосунки двох закоханих. Адже, саме з романтичної закоханості має народитися Любов – цей рушій розвитку і творіння усього доброго на Землі, де дар нового життя є найвищим його проявом! На противагу, звичайно маємо елементарне егоїстичне використання одне одного для свого задоволення, чи що гірше для власної забави, коштом іншої, тієї другої особи. Слід згадати про так звані „швидкі номерки”, даруйте за прямолінійність – прийшли-випили-«перепихнулись», як наслідок „невинного флірту” навіть під час тих самих дискотек, як в добре відомому сюжеті (у туалеті на 1 хв.) одного з вітчизняних мобільних операторів. І тут зовсім нема місця бажанню радості і приналежності другій особі, яке і є справжньою пригодою життя. Замість того отримуємо коктейль гормонів та егоїзму, який пориває молодь у ритм трансу і подригів тіла. Тільки наслідки потім зовсім не романтичні.

Іншим аспектом цього питання, окрім внутрішніх взаємостосунків серед закоханих, є зовнішня профанація. Під цим я розумію вищезгадану комерціалізацію, яка твердим кроком ввійшла до нашого суспільства. Ввійшла на наш поріг і витерла ноги об святі для нас істини: любов, родина, традиції. Болить те, що справжнє бажання подарувати коханій особі якусь милу річ зводиться до гоніння за цією річчю. Отакий собі нонсенс – бігаємо за покупками, добровільно стоїмо у чергах (нота Бене – це вже в наш час!) і ще думаємо собі, що це ми придбали подарунок, хоча мимоволі стаємо залежні від самого факту – мати. Одвічна проблема – бути чи мати не стосується тільки горстки філософів. Насамперед це має бути важливим для мене, щоб не загубити себе у вирі всіх подій, проблем та шаленому темпі життя, щоб не втратити головного – любові до цієї вибраної особи, де ця любов є запорукою нашого щастя. І тут, на допомогу приходять нам реклами, чи то з бігбордів, чи то з екрану телебачення або вітрин магазинів. Може здатися, що я не буду щасливим, чи та особа мене перестане любити, якщо я їй не куплю цю чи іншу річ, котра так наполегливо рекламується. Не дозвольте торгувати своїми почуттями! Для когось, це може бути наївним, проте власне це дія рекламного „прання мозку”. І не має тут поділу на бідних і багатих, бо товар і спосіб є на кожного покупця! Лиш постійне пригадування собі істини ким я є, чого прагну і конкретно визначені цілі - „камо грядеши?”, допоможуть мені бути понад усю цю глобалістичну маніпуляцію.

У цей день, день святого Валентина – усіх закоханих, на відміну від роздачі презервативів деякими прогресивними лібералами чи то лекцій як їх правильно вживати (в стилі ніби ми усі „чайники”), пропоную нашій молоді зазирнути у глибину своїх стосунків. Пам’ятайте, що власне Ваш постійний відкритий діалог та взаємна пошана є головним доказом бажання того, щоб закоханість переросла у справді глибоке і чисте кохання! Адже, сьогодні любити і берегти цю любов зовсім не просте завдання, хоча воно і залишається надалі одним з найбільш актуальних в діях розвитку людства.

А також залишається втішним той факт, що у нас святий Миколай пережив Діда Мороза і затято та вдало не піддається на роль Санта Клауса. І є надія на те, що в день святого Валентина здорові і справедливі прагнення кохати і бути коханим у нашому суспільстві, а у молоді зокрема, візьмуть гору над пусткою, і любов не перетвориться на наступний розрекламований товар, типу продукції зі знижкою, на полицях супермаркетів.

- Максим Бондаренко,родинознавець, батько