Євгеніка - актуальна тема сьогодення

У 1863 р. англійський психолог Френсіс Гальтон вперше почав досліджувати явища, які можуть поліпшити спадкові якості майбутніх поколінь (обдарованість, розумові здібності, здоров'я).
Перші ескізи теорії були представлені ним в 1865 році у статті «Спадковий талант і характер» («Hereditary Talent and Character"), більш детально розроблені в книзі «Успадкування таланту» («Hereditary Genius», 1869). Таким чином цей дослідник сформував перші принципи нової науки, а в 1883 р. дав їй ім’я – Євгеніка (від грец. «благородство»). У 1904 році Гальтон визначив євгеніку як «науку, що займається всіма факторами, які поліпшують вроджені якості раси».

З даних генетики був зроблений висновок, що люди так само, як і рослини і тварини, повинні бути відокремлені від своїх менш корисних членів з допомогою примусової стерилізації, тоді як розмножуватися можуть тільки найздоровіші особини. Таким чином, євгеніка пояснила причину соціальних хвороб людства, таких, як злидні, алкоголізм, бродяжництво, злочинність і проституція. Євгенічні теорії набули широкого розповсюдження в наукових колах різних країн, а в деяких - євгеніка утвердилася і на державному рівні: їхні уряди стали застосовувати євгеніку для поліпшення людських якостей. Ті, кого визнали шкідливими для суспільства (бродяги, алкоголіки, статеві збоченці …), підлягали обов'язковій стерилізації. Так була розроблена «негативна» євгеніка яка передбачає, щоб зіпсований людський матеріал більше не розмножувався.

Швидко стала зрозумілою така річ: суспільство марно витрачає величезні суми, дозволяючи народжуватися нездоровим людям. Адже про них потім треба дбати без користі, тоді як стерилізація одного нездорового індивіда зберігає майбутнім поколінням чимало ресурсів, часу та грошей. Євгеніка ставала зручним способом вирішення всіх злободенних проблем суспільства, так як причина їх криється не в структурі суспільства в цілому, а в незворотно зіпсованій спадковості окремих індивідів.

На практиці євгеніка реалізувалась і демонструвала позитивні результати. У деяких штатах США для осіб, які вчинили злочини на сексуальному грунті, можливість заміни довічного ув'язнення добровільної кастрацією передбачена і до теперішнього часу. В цьому випадку кастрація виконує одночасно як каральну, так і превентивну роль. В Європі така кастрація була вперше здійснена в 1925 році в Данії, за рішенням суду.

З 1934 по 1976 роки програма насильницької стерилізації неповноцінних здійснювалася в Швеції.
Схожі закони діяли в Норвегії та Фінляндії, а також Естонії та Швейцарії.
У нацистській Німеччині (1933-1945) примусовій стерилізації підлягали всі неповноцінні особи (виродки, душевно хворі, гомосексуалісти, комуністи і т. д.)
Нацистські євгенічні програми спочатку проводилися в рамках державної програми запобігання виродження німецького народу як представника арійської раси, а згодом - і на захоплених територіях інших країн в рамках нацистської расової політики.

На Міжнародному Конгресі з питань євгеніки, який проходив у Нью-Йорку в 1932 році, один із фахівців у галузі євгеніки прямо заявив наступне:
«Немає ніякого сумніву, що якби в Сполучених Штатах закон про стерилізацію застосовувався в більшій мірі, то в результаті менше ніж через сто років ми ліквідували б щонайменше 90% злочинів, випадків безумства, слабоумства, ідіотизму і статевих збочень, не кажучи вже про багато інших форм дефектів і дегенерації. Таким чином, протягом століть наші божевільні, в'язниці і психіатричні клініки були б майже очищені від своїх жертв людського горя і страждання. ».

В сучасності після введення ліберальних реформ, які передбачають лобіювання «прав меншин», на євгеніку накладено табу, що зумовило поширення генетичного ярма (тобто людей із серйозними вадами) і колосальні витрати на людей, котрі в більшості своїй не мають перспектив для надання користі суспільству. З’являється серйозна проблема нераціональних витрат ресурсів. Сьогодні це робить концепцію євгеніки більш актуальною, ніж 100 років.

 хлопці з "Нової Європи"