Повчання по метанню ножів

Ножі.
Форма, заточи*, розміри, сталь, балансування, вага.

Будь-який предмет в руці професіонала може стати грізною зброєю (ножі, пластини, голки, сокири, звичайні тарілки і навіть капелюхи).

* заточи - система заточування ножів і ін. холодної зброї.

Форма ножа.

Метальний предмет, а саме ніж, повинен нагадувати силует акули, що пливе (мал.1). Такий ніж не тільки зручно метати, але їм також зручно працювати в ближньому бою і фехтувати на дистанції.

Мал. 1

Єдине, чим ніж «акула, що пливе», відрізнявся від ножів інших форм, так це тим, що нижній ріжучий край більш полого заточений щодо верхнього, нагадуючи в профіль перехід від верхньої щелепи у акули до нижньої.

Мал. 2 Розміри ножа

Виробилися також два розміри ножа, так би мовити, дві його довжини: одна – 25см = 250мм, інша - 30см = 300мм (мал.2). Також назвемо й інші його параметри.

Довжина = 250мм, ручка = 100мм, лезо = 150мм, тобто лезо півтори довжини ручки, ширина = 25-28мм. При виготовленні, товщина заготівки повинна бути від 2,2мм до 2,5мм. Товщина накладок ручки по 2мм. Заклепок, що тримають ручку з кожного боку, можна робити 3, але зазвичай робиться по 2 заклепки. Ширина заклепки – 5мм.

Сталь.

На заготівку йде сталь 4*13 55од. жорсткості за шкалою Роквелла. Якщо узяти 60од. жорсткості, то при навчанні ніж, попавши в стенд навзнаки, ламатиметься, оскільки сталь практично буде хірургічною, а при 50од. жорсткості ніж, потрапляючи в стіну, сильно гнутиметься. Узята середина шкали. Якщо немає вищезгаданої сталі, можна брати ресорну сталь від автомобіля ГАЗ-21 і клапанну сталь від автомобільного двигуна.

Заточи.

Сама заготівка ножа повинна фрезеруватися або заточуватися так, щоб ріжуча частина ножа була тільки з одного боку. Заточи самої ріжучої кромки, можуть бути 4-х видів, як показано на мал.3.

Заточ заготівки проводиться по середині довжини ножа і проходить від жала до початку рукоятки (мал.3в). Робити заточ потрібно, природно, 150мм в довжину, абсолютно не зачіпаючи ту частину, яка буде рукояткою. Інакше це сильно відобразиться на балансуванні ножа.

Мал. 3 Ніж в розрізі

Отже, заточи можуть бути двосторонні, з скосом в один бік і півсферою.

Що ж краще? Досвід показує, що якщо потрібне високоточне попадання в ціль, то використовується ніж з 2-х стороннім заточем. Після виготовлення заготівки переходимо до рукоятки.

Рукоятка повинна складатися з 2-х окремих накладок з дюралюмінію. Інші матеріали – вініпласт, дерево, гума швидко приходять в непридатність від ненавмисних попадань ножем в ніж і від ударів об стенд і підлогу. Частина ножа, призначена для рукоятки, не фрезерується. У ній свердлиться 2 отвори по 5мм під дві заклепки з швидкорізальної сталі, яка добре обробляється і відмінно тримає. Обидва отвори під клепки свердляться в 20мм від кінця рукоятки від леза ножа. Причому обидві накладки рукоятки у ближньої заклепки сточуються навскоси (мал.4) до леза, щоб рука метальника не зустрічала ніяких кутів і площинних перепадів при відпусканні ножа в кидку.

Мал. 4

Вага ножа і балансування.

Вага ножа повинна бути 200г. Його балансування перевіряється таким чином: на те місце, де рукоятка починається від леза, ставиться вказівний палець, скажімо, правої руки, а вказівний палець лівої руки злегка утримує ніж в горизонтальному положенні у жала. При відпусканні пальця лівої руки рукоятка ножа, якби затримавшись, рівно і безумовно повинна потягнути ніж до підлоги (мал.5). Якщо рукоятка ножа буде значно важча за лезо, то ніж тут же впаде на підлогу у бік рукоятки. Тому таку рукоятку просто необхідно полегшити.

Мал. 5

Декілька слів про армійські ножі.

Кинджальний прямий багнет від автомата АКМ з улоговинкою для кровостока для метання був би зручний, якби не мав кільця для насадки на ствол і надмірно заломленого кінця ручки, що робить її важчою. Коли зняти всі ці причандали, то цим багнетом можна чудово користувався. Багнет, що нагадує фінку, від автомата АК, ще важче використовувати, оскільки жало зміщене убік, а рукоятка дуже важка, з багатьма вигинами і кутами. Заважає також одностороння пила, якою можна поранити руку. Треба бути добре підготовленим бійцем, щоб мати певний результат при кидках такого багнета. Але загалом його можна використовувати для армії. Відстань повинна бути 4,5-5,5м, залежно від зросту бійця і довжини його руки.

Є ще армійський кинджальний багнет з ромбоподібним заточем з обох боків леза, але з таким же недоліком - його теж незручна ручка. Одним словом, наші багнети за ручку не кинеш.

Колір метального ножа повинен бути чорним, щоб практично не було його видно в руці, і тим більше у польоті.

Майданчики і стенди для метання ножів(спеціальні пристрої)

Навчання метанню ножів проводиться як на відкритих майданчиках, так і в приміщеннях.

Для цього потрібно очистити від різного сміття невелику ділянку в лісі або в саду, яка дорівнюю, наприклад, 10х4м, утрамбувати майданчик, злегка посипати піском і поставить стенди так, щоб біля них або за ними була виключена поява людей. Майданчик треба розмітити на спеціальні дистанції (про них я говоритиму в наступному розділі). У одному кінці майданчика стоятиме стенд, в іншому - стіл або лавка для метальних ножів. В процесі навчання є небезпека розльоту і розкидання ножів по майданчику, тому стенд просто необхідно обгородити дрібною сіткою або дерев'яними щитами. На землю біля стенду потрібно насипати більше піску або покласти гумові доріжки. Це збереже ножі від можливих поломок при ударах об землю, а учневі не доведеться бігати за стенд шукати ножі, що відлетіли туди. У приміщенні для цих же вправ майданчик повинен бути таким самим, але більше уваги треба приділити звукоізоляції, для чого стенд потрібно оточити повстяними листами або гумовими доріжками. Якщо ж в приміщенні, де проводиться метання, є вікна, то їх слід загородити дрібною сіткою. Стенди повинні бути добре освітлені: над ними або збоку повинні знаходитися лампочки загороджені чохлами, оскільки при підготовці метальника будуть вправи в напівтемряві і в повній темноті на спалах світла. Всі розмови про те, що майданчик для метання ножів повинен бути більшим не мають сенсу, тому що результативно метати ножі далі 12м просто неможливо, а розповіді про те, що дехто бачив або сам метав ножі з дистанції 15, 20 і 30м - чистопорідна брехня. Якщо Ви знаходитеся в такому регіоні, де важко відшукати дерево, то в одній стороні майданчика на відкритому повітрі насипається земляний вал, утрамбовується лопатами, розмічаються різні фігури, після чого стенд готовий для тренувань (так робили, наприклад, турецькі яничари для швидкого навчання великої кількості воїнів).

Якщо є можливість для вправи підібрати дерево, то краще, якщо це буде тополя, оскільки її деревина м'якша, добре поглинає звук від удару ножа і добре вбирає в себе ніж при встромлянні. Тополя пиляється на 30 сантиметрові кругляшки, кора знімається, після чого сокирою обколюють сторони так, щоб вийшов квадрат, потім позначається будь-який порядковий номер, і готові квадрати тополі ставлять в раму стенду (мал.6).

Мал. 6

Кришку рами або верхню планку опускають так, щоб квадрати тополі не рухалися, і застібають або зав'язують збоку, щоб все міцно трималося (мал.7). Спереду на квадратах можуть бути різні номери, а ззаду намальовані різні фігури. Коли передня поверхня руйнується в результаті вправ, то міняється сторона квадрата або квадрат повністю викидається. Бажано, щоб деревина тополі постійно була сирою. Для цього, йдучи з тренування, треба побризкати на стенд водою і, якщо є можливість, загородити стенд вологою ганчіркою. Мокра деревина краще сприймає «залипання» ножа. При навчанні метанню важливою обставиною є той факт, що ножі метаются в торець чурбана, а ніяк не збоку в деревину. Багато пізніше, коли прийде досвід, можна буде метати і в дерево, що стоїть, але, природно, в сухе, а не в квітуче, в ДСП, фанеру. Правда, подібні вправи сильно псують ножі.

Мал. 7

Досвідчені метальники роблять мішені, що коливаються на ланцюгах, хоча потрапити в них, повторюю, можна тільки при дуже тривалій і постійній практиці.

Дистанція метання ножів.

Кажучи про дистанцію, відразу ж треба загострити увагу на дуже близькій відстані до мішені, а в бойовій ситуації – до супротивника. В процесі тренувань виявилося чотири таких дистанції. Це 1.25м, 1.50м, 1.75м, і 2м. Поки не говоримо про методи метання і про дуже важливий розділ – як тримати ніж (це буде зроблено в наступному розділі). Навчаючись, учень повинен наростити кваліфікацію на цих відстанях, і лише після цього тихенько відсовуватися, віддаляючись від мішені. Це реальні дистанції як для навчання, так і для бойової ситуації, що дають можливість швидко розібратися з супротивником. Потім йде дуже реальна дистанція 2.5 і 3м. Потім 4-4.5м. Відповідно 5м, 6м, 7 і 8м. Коли метальник відходить на таку дистанцію, то відчуває, що дозвільні розмови навіть про 12м, а тим більше 15, 20, 30м – це чиста вигадка і блеф. У сенсі методики, освоївши декілька з перерахованих дистанцій, в кінці тренування треба пробувати наближатися і йти від мішені. Така практика дає позитивні результат в бою, коли дистанцію буде важко визначити на око через різні погодні або інші обставини. Взагалі, для того, щоб ближче підібратися до супротивника і реалізувати свої дії, дуже хороша дистанція в 6-8м. До того ж треба бути дуже хорошим метальником, інакше – програш.

Способи тримання ножа в руці

Пам'ятаючи, що в попередньому розділі ми позначили чотири близькі дистанції, відразу ж скажемо, що вражати мішень і супротивника з цих дистанцій треба, тримаючи ніж за рукоятку. Ніж тримається в руці таким чином: лезо направлене у бік стенду або супротивника, рукоятка знаходиться в долоні, чотири пальці утримують рукоятку знизу, будучи доріжкою як би напрямної для вильоту ножа з руки. Великий палець, з обов'язково зігнутою під кутом 45градусів фалангою, яка лежить на ножі, ніколи не повинен виходити за лінію зігнутого вказівного пальця і плоско лежати на ножі (мал. 8).

Мал. 8

Великий палець руки дає можливість правильно прицільно метнути ніж. Від положення пальця на ножі залежить, чи почне перекидатися ніж в кидку чи ні. Так само великий палець грає важливу роль, чи потрапить ніж в ціль горизонтально або вертикально. Великий палець як би підкручує ножа при відпусканні з руки, направляючи в точку, горизонтально або вертикально.

За лезо ніж тримається так само з урахуванням того, що одна сторона його гостра і повинна на декілька міліметрів виглядати з долоні назовні. Метаючи ніж за рукоятку з дистанції до 2м, це робиться одним помахом руки. Ніж, нікуди і ніяк не перевертаючись, входить в мішень. Але, починаючи з 2м, ніж зручніше метати за лезо, і ось тут при відпусканні ножа з руки слідує як би злегка підсікти лезо від низу до верху зігнутим вказівним пальцем. Тоді ніж, зробивши півоберта, жалом встромлятиметься в мішень.

Мал. 9

Мал. 10

Треба пам'ятати правило, що, метаючи ніж за лезо з 2м або 12 м, ніж повинен зробити всього лише півоберта (мал. 9). Метаючи ніж за рукоятку з 5м і далі, ніж повинен зробити повний оборот (мал. 10). Коли учень, тримаючи ніж за лезо, починає пробувати дистанцію 5,5-6м, то ніж буквально на декілька міліметрів повинен йти в долоню, але в цих випадках все одно долоня повинна захопити не більше половини рукоятки.

Ніж треба тримати не сильно або міцно, а щільно затиснувши його пальцями вказаними хватом. Дуже важливою обставиною є положення кисті при кидку ножа, в самій його кінцевій фазі відпускання.

На мал. 11 показаний варіант правильного і неправильного положення кисті.

Мал. 11

При правильному положенні кисть як би завдає удару, а ніж по діагоналі, десь під кутом 45градусів дивиться вгору, при неправильному положенні кисть завалена вниз, і зазвичай ніж починає перекручуватися, і потрапляє в землю. При метанні ножа рука повинна бути абсолютно розслаблена. І лише в кінці, при відпусканні ножа, вона, як би зупиняючись, імітує удар. Очі учня дивляться в ту точку, куди він хоче потрапити, спостерігаючи за своєю рукою нижнім або бічним периферичним зором, направляючи і зупиняючи свою руку там, куди дивляться його очі.

Класичним прикладом зі всіх перерахованих дій є дистанція 3м, коли учень, тримаючи ніж за лезо, злегка великим пальцем торкаючись рукоятки і не вилазячи своїм великим пальцем за зону зігнутого вказівного пальця, посилає ніж в ціль (мал.12).

Мал. 12

Така манера метання годиться для дистанції від 2,5 до 4м. На дистанції від 1,75 до 2,5м долоня кладеться на ніж до середини леза.

Тепер же, коли вже багато що пояснене, хочеться сказати про потрібність заточей на лезах ножів. Звичайно ж, майстер - він завжди майстер, метне ніж і без заточа, тобто гладкий. Але вже якщо говорити про високе мистецтво метання, то майстри вживають форму ножа, близьку серцю і відчуттю. Учневі ж, коли від нього потрібно розучити ту або іншу вправу, важливо мати якусь потрібну деталь, яка підвищить його розуміння того, що відбувається і кваліфікацію. Так от, коли йдеться про прихід ножа в ціль горизонтально або вертикально, ось тут-то і треба сказати, як заточ заважає або допомагає результату.

Як вже мовилося або показувалося вище, заточи бувають різні. Ще раз повернемося до цієї теми, щоб показати, як великий палець долоні перед кидком лежить на ножі (мал. 13).

Мал. 13 (в розрізі)

Багато що з показаного вище навіть не поясниш – це на межі інтуїції. Але, вправляючись, учень приходить до того, що починає відчувати дистанцію, ніж і улоговинку заточа своїм пальцем, тобто народжується розуміння і відчуття ножа: коли потрібно злегка натиснути, коли відпустити, щоб ніж прийшов в ціль горизонтально або вертикально.

Стійки і способи метання

Ці два поняття тісно зв'язано між собою, тому що не може бути способів метання без стійок. Також доведеться позначати деякі стійки і способи метання, що нагадують удари, мовою термінів рукопашного бою.

Кажучи про способи метання знову доведеться повернутися до двох попередніх розділів про дистанції і манеру тримання в руці ножа, оскільки всі ці поняття будуть зв'язані в цьому розділі воєдино. Пригадаємо ті перші, близькі до мішені чотири дистанції. Так ось, метання ножів по ним проводиться з високих стійок, коли учень стоїть на ногах, розставлених на ширині плечей. І лише у момент посилання ножа в ціль він виходить то лівою, то правою ногою вперед. Тут знову, треба згадати про ріст і довжину рук того, хто навчається.

Отже, розглянемо один із способів метання зблизька (мал. 14): учень стоїть, злегка розвернувшись до мішені лівим боком або навіть фронтально. Залишаючись на місці, ніж тримає в правій руці. Піднявши на рівні голови праву руку з ножем, зігнуту в лікті так, щоб вийшов кут в 90градусів, швидким і різким рухом руки посилає ніж в ціль.

Мал. 14

Цей же рух учень може зробити, зробивши крок на вказану дистанцію в передню лівобічну стійку, при кидку ножа правою рукою. Можна також зробити крок правою ногою в передню правосторонню стійку і також метнути ніж правою рукою (мал. 15).

Мал. 15

Можна атакувати мішень із стійки "позиція вершника", зайнявши вже відразу нерухому позицію або зробивши крок на вже відому дистанцію одночасно з кидком ножа (мал. 15)

Цей рух нагадуватиме удар "рука-молот" зовні всередину. Можна маховим рухом правої руки горизонтально із стійки "позиція вершника", знаходячись лівим боком до мішені, послати ніж в ціль і з високої стійки з місця. Що стосується бойової ситуації, коли супротивник перед вами і не знає, хто ви, думаючи, що ви будете, як мінімум фехтувати або робити якісь прийоми, то якщо ви навчилися метати ніж, це повинно спростити ваше положення.

Дистанції 3-4м є якби класичними. З цих дистанцій добре йде навчання і досягається максимальна результативність.

Можна на цій дистанції метати ніж із стійки "позиція вершника" як би імітуючи удар "рука-молот" метаючи правою рукою, а замахуючись на кидок від лівого вуха або плеча.

Треба ще раз нагадати учням: чи метаєте ви ніж фронтально з місця або в переході, ваш великий палець, що лежав на лезі ножа, повинен злегка торкатися рукоятки, якщо ви метаєте за лезо, і у жодному випадку не повинен виходити за лінію зігнутого вказівного пальця, який підтримує рукоятку ножа знизу. Причому, як вже говорилося, фаланга великого пальця, що упирається в ніж, повинна бути зігнута під кутом 45градусів.

А також необхідно вказати на те, що при бічному метанні ножа із стійки "позиція вершника" з середніх і дальніх дистанцій, обов'язково відбуватиметься розкидання (розсіювання) ножа по горизонталі, оскільки рух руки буде сильно маховим і руку важко буде спочатку утримати в якійсь одній точці. Тому на стенді чорною фарбою малюється приблизно метрова щілина шириною 30-40 см, а посередині цієї щілини наноситься жирна чорна вертикальна смуга, яка учневі добре буде видна навіть периферичним (бічним) зором, і він повинен буде при кидку ножа прагнути зупинити руку спочатку саме до цієї смуги. А потім, коли прийде навик, метати по всій цій щілині і далі.

У екстремальній ситуації з 3 і 4м, можна метати ніж із-за голови, коли супротивник вимагає, щоб ви підняли руки. Ніж вертикально ховається за коміром в потайну кишеню, якщо одяг нагадує костюм ніндзя і метальник стоїть фронтально, але широко розставивши ноги або у позиції вершника (мал. 16).

Мал. 16 Вид ззаду

З цих же стійок можна метати ножі з двох рук, але все-таки попадання лівою рукою будуть гіршими (буде більший розкид по мішені). Вже з 5 м ніж можна метати, тримаючи як за лезо, так і за рукоятку. Учень повинен пам'ятати, що, метаючи ніж за лезо, він робить всього лише півоберта при вході в мішень. Метаючи ніж за рукоятку, ніж робить повний оборот. Звідси у метальника народжується особливе відчуття кидка. Просто кинути ніж вперед не вийде. При кидку ножа за рукоятку треба примусити ніж пролетіти 4/5 шляху вістрям вперед. І лише на цій самій 1/5 шляху зробити повний оборот і вістрям увійти до мішені. Це словами важко пояснити, тут просто необхідний показ і - практика, практика, практика.

З відстані 6, 7, 8м можна метати ніж як з високої стійки (ноги на ширині плечей) з переходом в, передню ліво- або правосторонню стійку, так і з котячої стійки з різким переходом в одну з вищезгаданих стійок, майже одночасно з могутнім рухом руки, що посилає ніж в ціль. Але все-таки будь-яка нога, яка крокує на позицію, повинна завмерти трохи раніше, ніж рука випустить ніж в політ. Метати ножі з більш дальніх дистанцій є недоцільним.

На закінчення цього розділу необхідно дати учням декілька практичних порад. Якщо вас дійсно захопило це мистецтво (метання ножів), якщо ви хочете завжди бути у формі і щоб рука не втрачала відчуття метання носіть в кишені пакетик або кульок з дрібними камінчиками. Час від часу рухом метання кидайте ці камінчики в різні боки. Ви повинні пам'ятати, що ніж в різну погоду летить по-різному, тому тренуйтеся на вулиці в будь-яку погоду, особливо в холод і дощ. Мокрий ніж абсолютно по-різному вилітає з руки. Якщо є можливість перед кидком протерти його, то зробіть це обов'язково. Прагніть тренуватися в тонких шкіряних рукавичках.

Учневі, що починає, для практики досить мати не більше 5-10 ножів. У міру зростання кваліфікації поступово збільшувати їх кількість. Майстер повинен мати пояс з набором ножів, розташованих на ньому, як показано на малюнку 17.

Мал. 17

Ножі на поясі повинні бути розташовані так, щоб їх було зручно не тільки вихоплювати, але щоб вони не утрудняли рух при ходьбі і падіннях. Адже найголовніше призначення цього поясу – створення зручності для роботи і тренування. Пояс робиться тільки під індивідуального власника. Ножі повинні бути невеликі, не більше 15см в довжину. Решта всіх параметрів – вага, ширина, товщина, співвідношення леза до рукоятки – підбираються майстром теж індивідуально. Пояс повинен бути прикритий курткою або накидкою. Навіть майстер повинен витратити достатньо багато часу на миттєве вихоплювання ножа і його швидке прибирання в пояс. Тренування на вихоплювання і прибирання зброї постійно протягом всього життя супроводжують майстра. Тренуватися треба практично щодня – від 30 хвилин до 4 годин. Але, природно, треба чітко знати завдання, яке ви собі або вам поставили. Ви повинні слідувати, принципу: «краще потрохи, але щодня, ніж 4 години, але один раз в тиждень».

Якщо з яких-небудь причин неможливо зробити пояс і носити його постійно, то майстер-метальник повинен пристосувати хоч би по ножу на кожній руці, на кожній нозі і як вже говорилося вище, за коміром на спині. До речі, для цього бажано мати ножі, що дуже добре гнуться, навіть обхвачують руку і що захищають її в рукопашній сутичці, з гумовою ручкою, яка добре збалансована.

І останнє. В процесі тренувань ножі обов'язково тупитимуться. На лезах і рукоятках з'являться задирки, щербини, які необхідно прибирати. Для цих цілей можна використовувати напилок, шліфувальний камінь і т.п.

Так от, скільки разів ви проведете вказаними інструментами по лезу ножа, доводячи його до первинної кондиції, стільки ж раз вам доведеться цими ж інструментами пройтися і по рукоятці ножа, щоб співвідношення ваги і балансування (леза до рукоятки) залишилося тим самим.

Пластини
Форма, товщина, розміри, вага пластини

В процесі тренувань вироблялися такі якості цього метального снаряда, як аеродинамічність, довжина сторін, заточи, одним словом, розміри пластин. І ось що вийшло.

Мал.18

Одна сторона пластини 120 мм, інша – 100мм, заточ двосторонній від краю леза вгору 5мм. Всі чотири сторони заточені, як бритва. У одному з кутів пластини вікно 1,5 х 2,5мм, яке полегшує один з кутів і тим самим створює якийсь неприємний свист, залякуючи супротивника. Товщина пластини може бути різною, як і вага – 150-200г. Якщо боєць працює в приміщенні, де немає ніякого бічного вітру, пластина може бути завтовшки від 0,8мм до 2мм. Ці два поняття сполучено воєдино.

Способи метання, хвати (як тримати пластину)

Тонкі пластини можна метати касетами по 2 або 3 штуки. Вони лягають в одному сантиметрі один від одного, даючи вражаючий результат. Метаючи одну тонку пластину в приміщенні, можна травмувати супротивника, але не убити його (яке завдання поставлене). Пластиною двохміліметрової товщини можна важко травмувати, і навіть можливий летальний результат. Пластину можна метати перпендикулярно землі і тримати за один кут, як показано на мал. 19.

Мал. 19

Пластину можна метати горизонтально, як показано на мал. 20.

Мал. 20

Пластину можна метати під кутом 45 градусів, як показано на мал. 21, хват, як у перших двох випадках.

Мал. 21

Пластину можна метати від себе, коли рука обернена тильною стороною у бік супротивника (мал. 22).

Мал. 22

І, нарешті, пластину можна метати із-за рогу будівлі та тримати її так, щоб великий палець долоні був звернений до землі (мал. 23).

Мал. 23

Дистанції та інші відомості про метальні пластини

Як вже з'ясувалося, пластина не повинна бути дуже легкою і дуже важкою. Легку пластину навіть в приміщенні при дуже різкому кидку може відвести убік, ось тому-то їх метают по 2-3 штуки разом. Пластини розташовуються на цілі як кулі з автоматної черги, тобто дуже близько один від одного. Якщо метальник – досвідчений майстер, то при потребі його пластина може, скажімо, порізати горло і піти убік (у бойовій ситуації пластина може бути замінена шматком скла будь-якої товщини, кахляною плиткою, шматком шиферу), двохміліметрова пластина при кидку в приміщенні нікуди не відхилиться, не трапиться цього і на вулиці. Але для більшої вірності, якщо доведеться знімати вартових, середина пластини свердлиться, і на неї надягають конуса (мал. 24).

Мал. 24

Одна половина конуса вкручується в іншу, в торці конуса є паз під викрутку. Вага пластини збільшується ще на 50г. Якщо сумістити все те, що ми вже знаємо про пластину, вага 200-250г, гострі, як бритва, краї, дуже висока швидкість польоту, чорний колір, що робить її невидимою, раптовість кидка і його точність, – це страшна зброя. Пластина летить з 5, 10, 15м. При відповідній кваліфікації, пластина може убити супротивника і на відстані 25м.

Додатково до всього, пластина вказаних розмірів добре входить в нагрудну кишеню гімнастерки або комбінезона. Без зусиль в нагрудну кишеню можна покласти 3 шт., а значить ділянка серця буде достатня добре захищена від куль. По три пластини може лежати з кожного боку в кишенях у ременя на поясі. Вони вихоплюються із-за поясу і запускаються в справу дуже швидко. Пластини дуже легко метати з двох рук, особливо по густому натовпу нападаючих. Термін навчання – від двох тижнів до місяця практики буде достатній для досягнення непоганих результатів. Стенди і мішені для тренувань підходять ті ж, що і для метання ножів. Але пластини настільки глибоко входять в деревину, що їх доводиться потихеньку, щоб не сильно затупить, вибивати з мішені палицею, знаходячись збоку.

Метання голок, цвяхів

Наші голки зроблені із сталі, марку якої вказано в розділі «Ножі». Що з себе представляє цей метальний снаряд? Довжина 22-23см або 220-230мм, товщина в самій її широкій частині 7-8мм, і все це сходиться до вістря (жала).

Мал.25

Метальні голки можуть бути як круглі, так і квадратні в товстій їх частині. Вони повинні бути темного або чорного кольору. Снаряд важить всього 30-50 і володіє дуже високою швидкістю польоту. Убити їм важко, якщо тільки при високій кваліфікації метальник потрапляє в око, горло або сонну артерію супротивника, ось тоді результат може бути летальним. У іншому ж, голки уживаються як снаряд, що шокує . Зазвичай метальник прагне потрапити в кисть, лікоть, плече супротивника, якби знеструмлюючи його.

Для тренувань підходять ті ж стенди, треба тільки врахувати, щоб між розміченими дерев'яними квадратами практично не було б щілин. Використовуються ті ж дистанції, але метати голки далі 5м недоцільні зважаючи на легкість снаряда. Якщо ви стоїте від стенду або супротивника не далі 2м, то голку потрібно тримати за її товсту частину, тобто голка повинна бути направлена у бік ворога вістрям (мал. 26).

Мал. 26

З 3-4м можна метати голку, тримаючи за тоншу частину, тобто тупим, широким кінцем у бік стенду або супротивника (мал. 27).

Мал. 27

Стійки, з яких проводитися метання голок, можна використовувати ті ж самі, що описані в розділах про ножі і пластини.

Дуже ефектно метати відразу по дві і три голки, щільно складених разом. Летять краще і попадають в ціль голки з квадратним потовщенням на кінці.

Такий кидок голок нагадує автоматну чергу. Голки майже пучком проходять в ціль.

Мал. 28

На мал. 30 колами показаний прихід голок в ціль. З 5м можна знову спробувати метати голку вістрям вперед, тримаючи її за товщу частину.

За таким же принципом метаются цвяхи: сотку 100мм і двохсотку 200мм. Головка цвяха служить стабілізатором і, очевидно, цю вправу виконуватиме людина, вже знайома з уроками метання інших предметів.

Голка без нитки береться за тіло і метається як «darts» (дартс). Застосовується для шокування супротивника.

Мал. 29

Дистанція 1,5-2м. Метання голки з ниткою проводиться, коли метальник тримає голку на нитці між великим і вказівним пальцем, як кому зручніше, як людина звикла користуватися цим снарядом на тренуванні.

Мал. 30

З огляду на те, що нитка є важелем і стабілізатором у польоті до цілі, яку вражає, ефект більш значний, але, при тренуваннях також значним є розкид голок по стенду.

Метання сокир.

У історії цієї вправи два джерела. Сокири, або томагавки, метали американські і канадські індіанці дуже точно і далеко, навчаючись цьому з дитинства. Цю вправу успішно перейняли у них білі канадські лісоруби.

На мал. 40 ви бачите звичайний туристичний топірець і той, який потрібно і зручно метати.

Мал. 31

Топорище зазвичай роблять з комля (основи) берези і гладко полірують склом або шкіркою. Рукоятка метальної сокири є еліпсовидною, завдовжки 50-60см, 500-600мм.

Візьмемо тільки три дистанції. Це – 2м, 5м і 7м.

З 2м метання сокири проводиться лезом до себе. Тоді сокира встромляється рукояткою вгору. Це незвично, але дуже ефективно.

Мал. 32

При метанні правою рукою можна виходити вперед як лівою ногою, так і правою. Це дуже могутній рух, сокира здійснює рух тільки в півоберта.

При метанні сокири з 5м лезо треба тримати від себе. Сокира, у польоті, провернеться кілька разів та встромиться лезом в стенд або супротивника так, що рукоятка буде внизу.

При метанні на відстань з 5 до 7м сокиру знову треба тримати лезом до себе і знову при попаданні сокири в ціль рукоятка буде вгорі.

источник