«Беркут» перестав підкорятися законам України

Безкарність в Дніпропетровську, схоже, відчувають вже не тільки кілери і детонатори, а й псевдоохоронці, а по факту – порушники порядку “Беркут”.
Описаний нижче випадок – не єдиний, не перший, і поки що, на жаль, не останній.

Залишається тільки питання – хто їм надав такі надповноваження (одночасно обділивши інтелектом як таким і хоч якоюсь часткою культури!)

І чому вони зупиняють і обшукують кого захочуть?!

Дуже скоро це буде з’ясовано!

А поки публікуємо лист з сайту ЗОВ:

“Звати мене Алексєєв Дмитро Сергійович, народився у м. Дніпропетровськ. Зі мною сталася неприємна історія, але для перевертнів в погонах незаконний пресинг громадян – повсякденна рутина:

13.05.2012 р. я відвідував свою дружину Алексєєву О.І., яка знаходиться в лікарні швидкої допомоги на вул. Свердлова, 65, і від якої близько 15.45 годин прямував у бік пр. Пушкіна на маршрутку. Я був одягнений в білу футболку, чорні шорти, чорні шльопанці, через плечі шкіряна коричнева сумка для документів, в руці білий пакет «АТБ» з двома порожніми півлітровими банками всередині.

Навпроти будинку № 62, по вул. Свердлова з боку вул. Чичеріна я побачив автомобіль ОБМОП «Беркут» з номером екіпажу 512, держномер 1756. Людина, що сиділа на передньому сидінні у формі, з криком наказала мені зупинитися. Я зупинився (приблизно в 10 метрах від машини), з автомобіля вибігли троє людей в обмундируванні співробітників ОБМОП «Беркут», оточили мене на дистанції менше метра і почали ставити питання: «хто такий? що тут роблю? куди йду? що в сумці? чи є документи? ». Я відповів їм, що йду від дружини, якій в лікарню носив їжу і йду на маршрутку на вул. Пушкіна. Співробітники вели себе зухвало і грубо, не представилися. Я запитав їх хто вони і чи можу я побачити їх документи?! На що я почув відмову. Мені сказали, що вони не зобов’язані пред’являти посвідчення і вже представлялися. Вони зажадали у мене показати документи і викласти все з кишень, пред’явити вміст пакета і сумки.

Я повідомив їм, що сам нещодавно працював у міліції, і знаю свої права та їх обов’язки, на що вони у грубій формі відповіли мені, що їм наплювати на мої права, а обов’язки вони й самі знають. Я запропонував їм скласти протокол мого огляду або доставити мене до Червоногвардійського РВ, де вони можуть мене перевірити. Після чого людина в формі ОБМОП «Беркут» (з вигорілим беретом) з нецензурними словами агресивно вирвала у мене пакет з руки і відкинула його, відразу потягнулася до кишень моїх шортів, інші співробітники стали теж наближатися. Я відсмикнув руку міліціонера від моїх кишень і після цього та ж людина почала заламувати мені за спину праву руку. Слідом за ним інша людина у формі заламала мені ліву руку і я відчув удар коліном в живіт від чого я зігнувся і мене швидко повели до машини, біля якої третя людина у формі, підбігши до неї, відкрила багажник. В нього мене і закинули . Від усіх трьох посипалися матюки з образами моєї честі та гідності, чим мене дуже налякали і принизили. Людина з вигорілим беретом силою зняла з мене сумку з документами і грошима, відкрила її і висипала весь вміст на підлогу багажника. Не побачивши нічого протизаконного, він з матами продовжив мені грубити і ображати. Я став збирати висипані гроші, документи назад у сумку і сказав, що буду скаржитися на їх дії до органів прокуратури і міліції, на що вони посміялися і виштовхали руками з багажника і висипали на землю мої речі.

Я вдруге зажадав від них, що б вони доставили мене в Червоногвардійський РВ, але мені відмовили. Вони сіли в машину і поїхали в бік пр. Пушкіна. Я відразу зателефонував в 102 і повідомив ситуацію, мені сказали чекати приїзду міліції. Приблизно через 10 хвилин мені зателефонували і попросили прийти в Червоногвардійський РВ.

У Червоновардійському РВ, вислухавши мене, міліціонери почали всіляко відмовляти писати на їхніх колег заяву, посилаючись на те, що вони втомилися, і мовляв я сам був міліціонером і повинен їх пробачити, і говорити про те, що я сам спровокував їх на незаконні дії. Я все ж написав заяву і співробітники РВ у мене його прийняли (номер в ЖРЗПЗ 3719 від 13.05.2012г, талон № 5).

Під час опитування співробітників Беркута в Чергової частини на моє запитання «причина моєї зупинки?» один з тих чоловіків, у формі ОБМОП «Беркут», відповів, що я схожий на наркомана і він вирішив перевірити документи.

14.05.2012 р. я відніс заяву і таке пояснення з план-схемою в обласну прокуратуру і УВБ. Тепер давайте разом уявимо, що на моєму місці завтра можете виявитися Ви або Ваші знайомі, котрі, як і більша частина потерпілих, полінуються втрачати свій дорогоцінний час і залишать надію на таких, як, наприклад, я.

Після цього випадку я планую допомагати таким самим потерпілим від рук перевертнів в погонах людям, але для цього мені необхідно набратися досвіду, тому я хочу довести цю нелегку справу до кінця і публічно через суд покарати кривдників. Для цього мені необхідно подати до суду, але не знаю в який і на якому етапі.

Я хочу моральну компенсацію, тому, що в мене стала постійно боліти голова і відкрилися старі хронічні болячки про які не хочеться говорити і все через те, що я перенервував і до цього часу не можу заспокоїтися, незважаючи на те, що п’ю заспокійливі.

Поки я писав заяву, мене близько трьох годин відмовляли, намагалися переконати, що в сформованій ситуації винен тільки я і своїми необдуманими діями (відмовився без складання протоколу огляду пред’явити вміст кишень і сумки) спровокував Беркутів на застосування фізичної та психологічної сили. Треба було увійти у їхнє положення і пробачити (вони перевтомлюються). Треба було показати вміст сумки, кишень, показати свої документи і слідувати куди прямував … але про те, що вони представники закону, їх істинні Конституційні обов’язки ніхто не згадав.

Хто давав їм такі права перевищувати повноваження і заламувати мені руки лише тому, що я не дав залізти мені в кишені? Я сам колись півтора роки працював у Беркуті і знаю, що там майже ніхто не знає як виглядає такий протокол, не кажучи вже про правила його заповнення, але можна було б запропонувати мені пройти найближчого РВ, де більш грамотні співробітники міліції зробили б у мене особистий огляд в присутності понятих і всі були б задоволені. Але, мабуть, ці перевертні вважають, що вони еліта, і знати таке їм необов’язково, адже в народі давно знають хто і для чого потрібен колишній ОМОН і нинішній Беркут.

Поки я йшов в Червоногвардійський РВ, мені встигли подзвонити двоє моїх товаришів по службі з Беркута, які намагалися умовити мене не йти в РВ і забути це непорозуміння, потиснути руки і розійтися, але якщо я це зроблю, то що буде завтра коли вони зупинять людину і ось так само затягнуть в багажник і, не дай боже – уб’ють?

Тому я прошу допомоги у всіх, кому не байдужа доля незахищеного класу, хто чим може допомогти, пишіть свої поради і ми переможемо, адже одна голова добре, а разом ми СИЛА!

З повагою Алексєєв Дмитро Сергійович. Мій телефон для зв’язку 099-727-15-70.

джерело