Як славні козаки на страйк ходили

Одного разу, 
ранком рано,
якось стало 
жить погано,

Приймають бісові закони,
що людям ставлять перепони,
до світлого майбутнього життя,
і вже немає воріття,
як тільки на майдан піти. 

Так звідусіль лунають зойки,
комусь не вистачає койки,
комусь машини з заграниці,
комусь омон вже дав по пиці.

Коротше кажучи, триндець,
і знають всі - прийшов кінець,
терпіти більше вже не можна.
Героя жде особа кожна.

Сказав народ:


ось як знайдеться хтось,
хто поведе вперед країну,
то ми за ним вже зведемось,
піднімемо ми Україну.

Знайшовся хвацький бойовий,
на всю макітру удалий,
козак завзятіший Кирило.
У ньому щось заговорило.

- Нумо браття,нумо разом,
Розберемося ми газом,
Розберемось з депутатом,
Окаянним супостатом.

- Й не забудемо про мову,
Котру, нібито корову,
привели до живодера,
Президента - ненажери.

Пролунав крик без остатку,
І повстала Україна,
хоче жити у достатку,
51 людина. 

Тьмою-тьмущою ватага 
із Кирилом на чолі,
Підняли рідного стага,
й голодують взагалі.

Тож останні, що скавчали,
біля вікон сталив ряд,
говорити щось почали,
дуже весело підряд:

- Подивись,- дурні кричать,
- цим країні не поможеш,
Зараз їм омон бринчать,
буде сапогом по рожі.

Ми ж з тобою розумніші,
 і нікуди не піДЕм,
 а коли вже буде тиша,
 над побитими поржем.

- Чуеш, а якщо їм вдасться ?
- Ну то буде час у нас...
Стиха ззаду приеднаться,
 щоб ніхто нас не попас.

Ось усе завзяття наше,
Та народна єдність наша,
де один горбом все паше,
а другим готова каша.

Щоб нічого не робити,
та щоб гарно-гарно жити,
а як за роботу взявся,
так у хаті й обісрався.

Ось і не скули народе,
жри все те, що дав вам пан,
Це усе в твоїй породі,
миска гімен та кукан...

Спеціально для "Якщо не ти, то хто?",
 Редактор Карк