ОУН і УПА в музеї Холокосту (фото)

"Робота зробить нас вільними"

Незважаючи на всі наші протирічні думки стосовно відкриття Менори у Січеславі, я все ж таки хочу поділитись своїми враженнями від цього місця. Шановна громадо, не осуджуйте мене одразу, а краще дочитайте до кінця і самостійно зробіть висновки.

Перше, що приваблює увагу в цьому центрі єврейської культури - це його розкіш. Тут є не просто багаті «закидони», а відчувається певний архітекторський смак, витонченість і стиль.
Давно нічого такого розкішного не будували в нашому місті.

На відкритті було багато людей, причому не тільки євреїв. Чому я хотів відвідати Менору? Причина – те, що в нововідкритому музеї Холокосту анонсувалися згадки про ОУН-УПА.

Виявилося, що музей безкоштовний і кожної години є екскурсії. Вразила його сучасність: на кожній колоні висить електронне табло-вісник, де можна ознайомитись з тим чи іншим питанням.

На першому поверсі  представлена історія євреїв та їх звичаї (що є не дуже цікавим для мене). А ле там я знайшов один маленький стенд про часи козаччини. В око впала відсутність російської мови в описах стендів та представлених експонатів, лише українська та іврит - уявляєте?

На другому поверсі  -  стенди про українських повстанців (те, що мене цікавило,як націоналіста)! Щоправда, там написано, що євреї були в ОУН  і служили в УПА (що  комусь може  не сподобатись), але євреї представили вояків УПА, як борців за волю України, а не як нацистів, що дуже люблять робити наші  відомі державні діячі.

Є там і стенд про колабораціонізм, але в ньому, що вражає, немає згадок про УПА, є лише РОА  та батальйон «Нахтігаль». В цьому залі також є експозиція, присвячена Андрію Шептицькому (та це вже більш закономірно, аніж те, що УПА виставлені в білому світлі).

Робоче місце та бібліотека Шептицького

 В цій замітці я не хочу сказати нічого більшого, ніж те, що євреї визнають героїчність ОУН-УПА. Так, мені не подобається те, що вони збудували найбільший в світі єврейський центр в нашому місті, так ,вони мають багато привілегій і особливий статус, і так, на їх дію знаходиться протидія. Та я одне але: вони не просять надати статус івриту регіонального, не просять перейменувати вул. Івана Мазепи на вул. Лаврську, як це зробив один відомий патріарх.

Побачене  в музеї змушує мене замислитись над тим,  хто в цій країні завойовник.

Дебют нового автора "Якщо не ти, то хто?"
на ім'я Чорнота