Можливі наслідки "обнуління" списків

("Якщо не ти, то хто?"лише частково підтримує думку автора.)

Цинічна фальсифікація виборів засвідчила, що в країні немає Конституції, а її формальний гарант якщо щось і здатен гарантувати, то саме цю фальсифікацію і підкуп на кожних виборах, за які він відповідав.

Після рішення суду по справі Засухи стало зрозуміло – влада здатна скасувати вибори на всій території країни, і визнати всеукраїнським голосування в Єнакієвській виправній колонії.

Однак, відповідальність вимагає не дати жодного місця для емоційної реакції, якою б природною вона не була.

Запропоноване згаряча "обнуління" виборчих списків опозицією теоретично може досягнути лише однієї позитивної цілі – зменшити публічну легітимність влади в очах населення та міжнародної спільноти.

Однак, це надто незначний результат у порівнянні з недоліками та ризиками такого рішення.

Отже, негативи "обнуління":

По-перше, у результаті "обнуління" списків буде зруйновано позитивні наслідки виборів – зокрема, недопущення опозицією конституційної більшості у Верховній Раді.

Вибори не дали Януковичу наблизитися до 300 голосів – унікальне досягнення, яке ні в якому разі не можна зруйнувати. Без конституційних змін, які б убезпечили її від прямих виборів президента, влада битиметься як риба об лід, аж поки не вирішить утікати.

По-друге, опозиція отримала на виборах за пропорційною основою вкрай важливу моральну перемогу – 50% проти 43%. Піти від такої перемоги у саморозпуск означатиме, що опозиція втікає від відповідальності.

Люди подумають: мовляв, скільки за опозицію не голосуй, вона все одно програє. Це може деморалізувати прихильників опозиції, в тому числі, на майбутніх виборах, якщо вони, звичайно, колись будуть.

По-третє, "обнуління" списків на практиці означає без бою віддати всю владу ПР.

Влада, швидше за все, винайде якийсь юридичний вихід із ситуації через рішення Конституційного суду чи інакше, що дозволить обраним від ПР і КПУ депутатам представляти всю Верховну Раду.

Або Янукович і його адміністрація й уряд "тимчасово" керуватимуть країною без ВР.

Ну, порушувалась уже тисячі разів Конституція, і ще раз порушать. А для опозиції таке "обнуління" означає самій власними руками підштовхнути країну до тоталітаризму і реальної диктатури.

По-четверте, влада демонструє, що не боїться підриву своєї легітимності в очах міжнародної спільноти, оскільки, на її думку, гірше все одно не буде, а за країну вони не думають.

По-п’яте, опозиція, в разі "обнуління" списків ставить на кон усе, що має, усього лише за десяток сфальшованих владою мандатів.

Це як ловити рибу на золотий гачок – ніяка риба не компенсує втрати гачка. Якщо опозиції не вдасться невдовзі після "обнуління" списків скинути режим, це означатиме розв‘язати руки режимові для будь-яких дій, які схвалить його "парламент", КС тощо.

Це для опозиції було б занадто небезпечною грою долею країни, без вагомих шансів на швидку перемогу. По суті, закріплення ізоляції України, в умовах, коли на неї облизується Москва, – це крок проти інтересів країни.

По-шосте, влада завдяки фальсифікаціям зробила себе вкрай вразливою усього лише за якийсь десяток мандатів.

Опозиція в парламенті зможе аргументовано перед народом не визнавати результати різних голосувань ВР, блокувати прийняття присяги депутатами-фальсифікаторами, переслідувати і таврувати фальсифікаторів як узурпаторів народної волі, як "самозванців"...

Навіть самі виборці цілком здатні зробити так, що ті, хто пройде у ВР завдяки фальсифікаціям, будуть не раді, що наважилися на таку зневагу до громади.

По-сьоме, депутати Верховної Ради від опозиції ефективніше зможуть підривати легітимність фальсифікаторської влади, маючи парламентські засоби.

Парламентарі значно ефективніше, ніж прості люди, можуть протистояти узурпації, розграбуванню країни тощо.

Навіть за часів Кучми парламент був вогнищем опозиційних настроїв. А зараз ще є й чинник кризи. Час гратиме проти Партії регіонів. Жорстка економічна криза, затягування "бюджетних пасків" призведуть до того, що кількість її прихильників танутиме, в тому числі, можливо, і в парламенті.

Говорячи відверто, влада своїми фальсифікаціями зробила подарунок опозиції – відкрила усі свої карти і перед світом, і перед громадянами, в тому числі, таких областей як Миколаївська, Херсонська тощо.

Тепер усі бачать, що без фальсифікацій влада вибори проводити категорично не здатна.

І, зрештою, зрозуміло чому: якщо влада чесно зізнається, що прийшла до влади окрадати громадян, хто ж за неї проголосує навіть у Єнакієвому?

Влада, не отримавши конституційної більшості, показала все, на що здатна.

Фактично, опозиції проведено "лікбез": до чого слід готуватися на виборах 2015.

Причому, фальсифікація виборів – тема, яку опозиція зможе піднімати в парламенті в будь-який час, із логічними наслідками для влади, яка на очах усієї країни і світу виставила себе в якості самозванців і узурпаторів.

Тому влада скоро шугатиметься кожного мітингу.

Ймовірно, Янукович нині не виходить на люди саме тому, що перебуває в шоці від результатів пропорційної частини виборів.

Вочевидь, соціологи намалювали ПР перед виборами хороші дані, і ті повірили. А реальність підвела, і "регіонали" виявилися просто не готові до фальшування голосування за виборчими списками в масштабах всієї країни.

Тому країна отримала лише локальні "ремікси" фальсифікацій 2004 року в кількох десятках округів. Пропорційні результати виборів – фактичний вирок його режимові на 2015 рік.

Країна і світ побачили, що інше майбутнє не просто можливе, а що воно ось-ось неподалік. А ще ж попереду два роки "покращення".

Тому найефективніша стратегія опозиції – не збавляти темп, використовуючи і непарламентські, і, обов‘язково, парламентські механізми.

Тим більше, що за наслідками пропорційної частини виборів опозиція цілком має моральне право вважатися представниками більшості українського народу.

Олександр Палій, політолог, кандидат політичних наук, для УП