Адресант: українці. Адресат: Євромайдан.

      Наш блог нещодавно повідомляв про створення Координаційного Центру допомоги Євромайдану. Нажаль, не лише цим вирізняється Січеслав. Декілька автобусів з "тушками-тітушками", купленими на бюджетні кошти, вирушили в напрямку майданських спалахів. Але це - лише відрижка закляклого в своїй агонії уряду. Бридкі, осоружні, сірі та невмиті постаті з "антиєвропейських" мітингів та віче, заплутано посміхаючись в безпристрасні зіниці телекамер, ніколи не зможуть перемогти якісно кожного з тих, хто допомагає повстанцям Києва, хто пускає обігрітись та поїсти до себе замерзлих людей, хто організовує охорону, лікування та харчування Євромайдану.
      Люди палко переживають події грудня та кінця листопада. Мільйони людей, які виходять на вулиці усіх міст світу єднаються в одному заклику: "Ні - пригніченню та репресіям в Україні!". Вже впав Ленін, вже впали на землю перші щити хлопців з Внутрішніх Військ. Але треба ще докладати зусиль, щоб впав з вершини золотого унітазу межигірський володар. І якщо це станеться - а це станеться неодмінно - всі ми скажемо: "В цьому була й моя часточка зусиль".
      Щоб зрозуміти, якого позитивного розголосу та популярності набув в Україні Євромайдан, процитуємо вам лист на Євромайдан, який разом з переданими грошима та речами потрапив до Координаційного Центру. Це - не звичайна проза, а квінтесенція взаємодопомоги та єдності. Бабуся з Січеслава пише хвацьким активістам - тим, хто спить, як полярники, під шаром снігу, хто гріє руки пляшками запальної суміші та кожен день ризикує потрапити за грати. Всім дівчатам, які, забувши про щоденне медитування перед дзеркалом, готують канапки і чай майданівцям. Солдатику з ВВ, який вимушений служити по контракту, щоб прогодувати батьків, а в вихідний-сам приходить на інший бік барикад. Всім, хто в ці дні не спить ночами, очікуючи змін в житті країни, в своєму житті. Нижче - оригінал листа та його цитування.

"...Детки мои дорогие! Как я хочу быть с вами, но мне 61 год, и нет здоровья приехать. Но душой я с вами, я люблю вас, я восхищаюсь вами, я жалею вас, мои дорогие и родные. Собрала теплое, что было. И еще соберу. И денежками помогла. 200 грн. дала на ваш святой подвиг, и ещё дам. Бабушка Ира из Днепропетровска...". 

    Щиро дякуємо Вам, шановна бабця Ірино. Можете бути впевнені - Ваша пожертва дійде до отримувачів, а ваш лист буде прочитано захисникам КМДА. І Ваші гроші - це одна з тих мільярдів крапельок в тому чистому океані, який змиє весь сморід, бруд і посадово-пихатий гній "данєцкіх пацанов" з теренів нашої України.
      Всі ті мільйони, які правлячі гідри витрачають на утримання півнів з шевроном горного горделивого птаха, на звезення електорального біомусора на "правітєльствєнниє" мітинги, на проплачені статті та репортажі - це ніщо перед такими пожертвами простих людей. «...Бо всі клали від лишка свого, а вона поклала з убозтва свого все, що мала, свій прожиток увесь..." (Марк. 12:44).


Спеціально для "Якщо не ти, то хто?",
Патріот України.