За що треба любити Шевченка?

До Тараса Григоровича можна ставитись по-різному (власне, що всі і  роблять). Дуже модно сьогодні казати, що його значення перебільшене, цитувати Бузину  і виявляти всю свою ненависть до Шевченка через те, що його змушували вчити напам'ять у школі.

Та я пропоную альтернативу. Просто почитайте його якось на дозвіллі, можна сьогодні. Почитайте самі, а не тому, що так сказала вчителька з української літератури. Те, за що Шевченка любили до появи Бузини і досі залишається в його поезії.

"Світає, край неба палає;
Соловейко в темнім гаї
Сонце зустрічає.
Тихесенько вітер віє.
Степи, лани мріють;
Між ярами над ставами
Верби зеленіють.
Сади рясні похилились;
Тополі по волі
Стоять собі, мов сторожа,
Розмовляють з полем.
І все то те, вся країна
Повита красою,
Зеленіє, вмивається
Дрібною росою.
Споконвіку вмивається,
Сонце зустрічає…
І нема тому почину,
І краю немає!"

Шевченко визнаний не лише як поет, а й як художник

Якщо ви досягли свого віку, і досі не знаєте, чому "Кохайтеся чорнобриві, та не з москалями", читаймо поему Шевченка "Катерина", якщо хочеться покоротше, читаймо "Ми вкупочці колись росли".


Якщо ви зараз можете сприйняти складні метафори та інтерпретації, та знову опинитися у трикутнику "Україна-Росія-Польща",  читайте містерію  "Великий льох".

А якщо вам цікаво,що, крім Заповіту, заповідав Шевченко вам особисто, осиліть "І МЕРТВИМ, І ЖИВИМ, І НЕНАРОЖДЕННИМ ЗЕМЛЯКАМ МОЇМ В УКРАЙНІ І НЕ В УКРАЙНІ МОЄ ДРУЖНЄЄ ПОСЛАНІЄ".

У Шевченковому "Кобзарі" можна знайти багато чого, що стане близьким вашому серцю. Лише коли ви прочитаєте хоча б 5-ту частину Кобзаря, якщо вважатимете за потрібне, говоріть, що Шевченко "просто поет", "просто людина", або "вурдалак". Проте навряд чи ви так скажете, коли поринете у шевченківський світ.

Ввечері  приходьте на смолоскипну ходу, якщо все ж таки важаєте за потрібне віддати данину пам'яті людині, що половину свого життя прожила у засланнях, аби ви могли читати те, що зараз  читаєте.

Слава Україні!

Онука Чучупаки