 |
Пройшов двадцять один рік Незалежності, але Січеслав досі не позбувся клейма російського міста, і це можна помітити не лише по назвах вулиць та пам’ятниках «великим діячам», а й просто з менталітету міщан.
Чомусь всі забувають про те, що наше місто має козацьке коріння: на території селища Таромське був козацький хутір, під час Визвольної війни під проводом Б.Хмельницького була зруйнована Кодацька фортеця, яка знаходиться в Старих Кодаках. Не можна забувати і про імена славних козаків, які мешкали в Січеславі – Мандрик і Глоба.
Якщо ви хочете більш детально ознайомитись із козацькою історією Січеслава, вам треба звернутись до творів нашого маловідомого земляка – Адріана Кащенка.
Я випадково потрапив на збірку його розповідей в одному книжковому магазині, і все, що я знав про цього письменника, те що бачив пам’ятну дошку на одному з будинків міста. Адріан описує козацтво не з чуток, а з міцного підґрунтя, бо його родовід сягає часів Запорозької Січі в період її розквіту. Йому не вдалося закінчити Катеринославської гімназії, не вдалась йому і військова кар’єра, як у його старшого брата Миколи. Проте йому вдалось стати гарним письменником. Після перенесеного інсульту він хотів одержати сяку-таку пенсію від нової влади, біля керма якої стояли його кумири
М. Грушевський та В. Винниченко. Пенсії він не одержав, бо молода республіка потребувала таких сумлінних працівників, як А. Кащенко.
Повернувшись до Катеринослава, працював далі з поновленим завзяттям. Протягом 1917 — 1919 років Кащенко опублікував найбільше своїх творів. Так сталось не тому, що тоді він їх найбільше написав. У попередні роки А. Кащенко теж писав, не покладаючи рук. Тільки не все з написаного потрапляло до друку. Ряд творів навіть після революції 1905 — 1907 років не могли бути видрукувані з цензурних міркувань. І лише в 1917 — 1918 роках, коли в Катеринославі з'явилось Українське видавництво, яке невдовзі стало видавництвом Кащенка, він зміг надрукувати свої давніші та щойно написані твори. Адріан Кащенко не щадив себе в роботі, і хвороба знову звалила його.
А почав він писати про народні перекази, казки і легенди. У 1883 виходить його перша книжечка, збірка казок, і хоч вона була скромна, але з неї починається відлік українського друкованого слова на Придніпров’ї. Але йому судилось стати популярним історичним повістярем, і у своїх творах він популяризував славне козацьке минуле нашого краю.
З його розповідей ви можете дізнатись про скіфські кургани, які розташовувалися перед містом, про церкви, про гетьмана Сулиму, дізнатись як виглядав Глоба, і який він був доброзичливий, але не буду розповідати все, краще самі ознайомтесь.
Чорнота
Чомусь всі забувають про те, що наше місто має козацьке коріння: на території селища Таромське був козацький хутір, під час Визвольної війни під проводом Б.Хмельницького була зруйнована Кодацька фортеця, яка знаходиться в Старих Кодаках. Не можна забувати і про імена славних козаків, які мешкали в Січеславі – Мандрик і Глоба.
Якщо ви хочете більш детально ознайомитись із козацькою історією Січеслава, вам треба звернутись до творів нашого маловідомого земляка – Адріана Кащенка.
Я випадково потрапив на збірку його розповідей в одному книжковому магазині, і все, що я знав про цього письменника, те що бачив пам’ятну дошку на одному з будинків міста. Адріан описує козацтво не з чуток, а з міцного підґрунтя, бо його родовід сягає часів Запорозької Січі в період її розквіту. Йому не вдалося закінчити Катеринославської гімназії, не вдалась йому і військова кар’єра, як у його старшого брата Миколи. Проте йому вдалось стати гарним письменником. Після перенесеного інсульту він хотів одержати сяку-таку пенсію від нової влади, біля керма якої стояли його кумири
М. Грушевський та В. Винниченко. Пенсії він не одержав, бо молода республіка потребувала таких сумлінних працівників, як А. Кащенко.
Повернувшись до Катеринослава, працював далі з поновленим завзяттям. Протягом 1917 — 1919 років Кащенко опублікував найбільше своїх творів. Так сталось не тому, що тоді він їх найбільше написав. У попередні роки А. Кащенко теж писав, не покладаючи рук. Тільки не все з написаного потрапляло до друку. Ряд творів навіть після революції 1905 — 1907 років не могли бути видрукувані з цензурних міркувань. І лише в 1917 — 1918 роках, коли в Катеринославі з'явилось Українське видавництво, яке невдовзі стало видавництвом Кащенка, він зміг надрукувати свої давніші та щойно написані твори. Адріан Кащенко не щадив себе в роботі, і хвороба знову звалила його.
А почав він писати про народні перекази, казки і легенди. У 1883 виходить його перша книжечка, збірка казок, і хоч вона була скромна, але з неї починається відлік українського друкованого слова на Придніпров’ї. Але йому судилось стати популярним історичним повістярем, і у своїх творах він популяризував славне козацьке минуле нашого краю.
З його розповідей ви можете дізнатись про скіфські кургани, які розташовувалися перед містом, про церкви, про гетьмана Сулиму, дізнатись як виглядав Глоба, і який він був доброзичливий, але не буду розповідати все, краще самі ознайомтесь.
Чорнота
Назви, та "статуї", інакше я не можу їх назвати - це спільна біда південосхідної України. Коли до мене, в Запоріжжя, приїздили друзі з західної України, вони були вражені і обурені опудалом підара леніна, яке стоїть на площі, названій його іменьям. Земляки Запоріжці і Січеславці - треба щось робити....
ВідповістиВидалити