Як Пшинько господарює в своєму ВНЗ (ФОТО)

«…Для меня принципиально любое дело делать лучше всех, я очень требовательный к себе человек и обязательный – это все знают…»

Професор, ректор ДНУЗТ ім. В. Лазаряна

Пшинько О. М. 

Чи відповідають слова ректора дійсності? Про це ми дізнаємось нижче від студентів ДНУЗТ. (-редакція)

В чергове наше населення повинно витримати випробування у вигляді виборів. Цього разу – до обласної ради.

Діюча влада, з притаманним їй монополізмом, зайняла таку позицію, за якої найбільший успіх кампанія матиме за найменшого розголосу та поінформованості населення. Офіційні медіаресурси не поспішають повідомити громадськість про те, що агітація дозволена і вибори відбудуться вже зовсім скоро – 3 березня 2013 року.

Міська влада вже впевнено агітує за «свого» кандидата (не важко здогадатися, що таким є О. М. Пшінько (депутат міськради, фракція ПР)), зокрема, через поширення газет «Вестник Региона».

Що ми можемо дізнатися з чотирьох сторінок агітаційного матеріалу про нашого кандидата? Загалом, тільки те, що все його життя – це профспілкова та партійна робота в університеті, ну і звісно, керування навчальним закладом. Тоді виникає бажання подивитися на результат роботи (?) адміністратора Олександра Миколайовича.

Нам не довелося ходити багато і шукати довго матеріали для цієї публікації. Вже перший студент ДНУЗТ, до якого ми звернулися, вказав нам на кілька великих проблем, які адміністрація вузу не бажає вирішувати. Отримавши вектор руху, ми почали наше дослідження зі спортивного корпусу (таких, загалом, у вузі два, однак другий – басейн). Те, що ми побачили, і що нам вдалося зафіксувати (здебільшого, за допомогою студентів) нагадує не національний університет, а місто-примару Прип’ять.

Протягом останніх п’яти років перекриття в корпусі потерпало від застою води, кожен дощ давав про себе знати у вигляді плям і підтоків. Бездіяльність адміністрації призвела до того, що стеля, що тече, перетворилася на місце розведення грибів й бактерій, а штукатурка відшаровується сантиметровими шарами. Три з чотирьох залів корпусу в однаково пригніченому стані. Під час рідких опадів воду збирають у відра, старі м’ячі, ганчірки, однак жодних змін не відбувається.

Вода під’їдає іржаву електропроводку, що легко може спричинити спалахування, а отже – пожежу.

Стан будівлі наближається до аварійного, однак це півбіди. Найжахливішим є те, що зали експлуатуються. Там щодня бігають студенти, учні місцевого технічного ліцею. Всі вони дихають накипом і грибками, що небезпечно не тільки для здоров’я, але і для життя. Кожної миті штукатурка може обвалитися, завдавши ушкоджень. В приміщеннях протипоказано взагалі займатися будь-якою діяльністю, а не тільки фізичним вихованням.

Отримати коментарі від працівників ми не змогли, однак дійшла інформація про те, що верхівка вузу обходить стороною корпус. Не бажає вирішувати проблеми? А чи розуміє ректор, що його студенти і учні знаходяться в небезпеці? І куди дивляться батьки, СЕС, студенти?

Питання до роздумів: «Чи можна обрати хоч на якусь посаду людину, яка здатна тримати в небезпеці своїх підопічних, студентів й учнів?»

Олександре Миколайовичу, епіграфом до цієї невеличкої публікації ми вибрали вашу цитату. На жаль, вона не відповідає дійсності, а, отже, Ви брешете своїм виборцям!

Спеціально для "Якщо не ти, то хто?"

Фото і текст ініціативної групи Небайдужі