Звіряче обличчя руССкава націоналізму

Знайомтесь, ось воно – Гаргантюа в білій футболці. 

Нотабене: шановні читачі з погонами та без них, в цій невеликій статті траплятимуться посиланнячка. Не лінуйтесь їх відкривати, щоби отримати повну ситуативно-смислову картину про предмет цього малесенького дайджесту. Поїхали!  

Це - відомий блогер, антипутиніст і імперець Єгор Просвірнін. В інтернетах він передусім відомий, як головний редактор (або, як він себе позиціонує, «Editor-in-chief») мегапафосної амбітної спільноти «Спутник и Погром», яка спеціалізується на усілякого виду статтях про світле майбутнє Росії без Путіна, без Кавказу, без всього, що не подобається головноредагуючій смішній товстенькій сардельці. 

На фоні «погромних» плакатів, статей про «былое величие», високопарної націонал-ліберальної аналітики та перекладів статей на соціально-економічні теми, періодично генеруються доволі смішні статті на тему «Україна». Позиція великої людини (в плані ваги) зрозуміла – вологі фантазії про ІМПЄРІЮ не дають Єгоркові спати вночі і змушують його видавати на-гора помпезні статті в стилі «Україна – Окраїна, Тягнибок ваш – уролог (хоча насправді – хірург – П.Г.), і савсєм скора я вьєду в ДанбаСС СвиторуССкий на бєлам канє!». Класичний приклад болісної самозакохуваності в свої прожекти-мрії можна побачити тут.

Чомусь Просвірнін забуває про те, що якщо на Україну дивляться, як на бідного нещасного родича, якого просто з жалю можна почастувати чимось смачненьким на кшталт вступу в ЄС (про Південний машинобудівний, ДП «Антонов», гігант ХТЗ та велетенські потенціали родючості грунтів за умов тотальної націоналізації ми умовно не згадаємо), то Росія в очах переляканого француза чи німця – велетенський чолов’яга кавказького типу з перегаром, заплямованим нафтою обличчям та ядерною палицею в давно немитих лапах. І ніякі «фірмові» плакати від стурбованої колишньою величчю імперців положення не врятують. Принаймні, поки у влади буде Путін чи коли при владі буде «професійний русскій» Навальний, обличчя якого активно форситься Просвірніним на даний момент в його «елітній» спільноті. Говорячи про Україну, Просвірнін мимоволі позбавляється тоненької маски інтелігента та гарячково сипле вже викликаючими позіхання штампами на кшталт «Вєрка Сєрдючка, сало, газ, москалі, бєндєравци…» і тому подібними аксіоматичними висловами з арсеналу русскаміровцев. Він підбирає якісь аналітичні схеми, розповідає про безперспективність України та вимальовує прекрасне майбутнє Малоросії, забуваючи про те, що для цього йому, білому лицарю, треба для початку вигнати з Москвабаду мігрантів у кількості 1/23 від населення так бажаної ним України та змінити владу в своїй країні - на що ця людина, для початку священної війни за імперію не спроможна змінити свої габарити, не здатна. 

     Вся націоналістична (з гнилим ароматом лібералізму) метушня Просвірніна ґрунтується на веденні свого блогу, що є дзеркалом його псевдовеличі та вправлянні в еклектичному графоманстві. «…Тягнибок. Да, этот человек выбрал своей профессией вглядываться в чужие письки. Это всё, что вам надо знать об украинском национализме…» - захлинається слиною арієць Єгорка в потязі до мистецтва. Про козаків, характерників, дивізії чорношличників, синьожупанників, УВВ, ОУН-УПА, «Галичину», УНА-УНСО (теми «УНА-УНСО в Грузії та на Кавказі» дуже болючі для класичного імперця в інтернет-війнах) та багато інших націоналістичних формувань «Малоросії» московський Наполеон не чув. Підозрюю також, що марші гаряче засуджуваної ним «Свободи» десь всередині його желеобразної постаті викликають почуття заздрощів. Аякже – якісь малороси заблудшиє не обмежуються, як в РФ, «Рузкім маршем» раз на рік в оточенні поліцейських, а проводять їх регулярно. І не тільки марші. 

     Перефразовуючи «Спутник и Погром», - «Просвирнин. Да, этот человек (представитель «интеллектуального» - т.е., образованнейшего слоя националистов) выбрал своей профессией вглядываться в суровые мужские, пардон, жопы и женоподобный нарциссизм. Это все, что вам надо знать о имперском великоросском национализме…».  

 
     Чому перефразовуючи? От вам два ресурси - 1 і 2, на яких прості руські люди, «не мудрствуя лукаво», без усіляких «фірмових» плакатів та закликів до фінансової підтримки «інтелектуального націоналізму», які практикує Погромна Сарделька, зривають з останньої покрови. Приємного всім читання.

Спеціально для «Якщо не ти, то хто?»,
Правий Гном.