Ми - нащадки козаків, і ми знаємо, як звільнитись від ярма!

Брати та сестри українці!

Нещодавно всіх нас вразила новина про чергове побиття українця, яке здійснили у Кривому Розі, неподалік трамвайної зупинки „Шкільна”, що на Чорногорці, вихідці з Кавказу. Як розповіли мені очевидці та учасники тих подій, все почалося з того, що один з „кавказців” на вулиці проявив зневагу, грубість та приниження по відношенню до дев’ятирічного хлопчика. Батько цього хлопця не стерпів такого ставлення до свого сина й захистив дитину. Тоді „кавказець” поїхав за підмогою і привіз вже компанію з 4-х своїх одноплемінників, які разом сильно побили батька хлопця.
На шум та крики з вулиці збіглися місцеві мешканці селища Чорногорки, які стали на допомогу постраждалому батькові-українцю. Та на цьому конфлікт не був вичерпаний. Бо наступного дня „кавказці” зібрали зі всієї області до 30 своїх одноплемінників і знов приїхали на селище Чорногорка – очевидно, для того, щоб підкорити місцевих мешканців-українців та продемонструвати свою силу. 

Показово, що в цей момент, як свідчать мешканці Чорногорки, представники правоохоронних органів сором’язливо й толерантно трималися осторонь, заявляючи, що вони не хочуть бути замішаними в етнічному конфлікті. Мовляв, „Розбирайтеся самі!”. Але, коли жителі Чорногорки, у свою чергу, оперативно подзвонили та закликали на допомогу своїх друзів та родичей, і коли кількість української громади досягла вже 150 осіб, то тут вже міліціянти миттєво змінили свою поведінку й стали на захист „кавказців”. Отже, влада проявила очевидну нерівнозначну оцінку ситуації та прагнення до врегулювання конфлікту. Чи це було тенденційне явище, давайте спільно поміркуємо!?

Всі ми дуже добре пам’ятаємо про „етнічне” вбивство українця-міліціонера в Нікополі кілька років тому. Декілька місяців потому, вірмени знову вбили двох українських студентів в нашій області, в місті Марганці. Того ж таки року, неподалік міста Кривого Рогу в селі Червоні Поди, пересічному українському селянинові Андрію Сушко приїжджий вірменин сокирою спочатку відрубав пальці, а потім намагався його вбити і приховати скривавлене тіло людини. На щастя, того разу український селянин дивом залишився живим та зміг розповісти про скоєний проти нього злочин. „Тернівське козацтво” в тому етнічному інциденті чітко проявило солідарність і виступило на боці побратима-українця. Завдяки нашим активним діям, вдалося відвернути від селянина загрозу та привернути увагу місцевої влади до ситуації, що склалася в селі.

На превеликий жаль, той соціопат зміг відкупитися та уникнути відповідальності. Водночас, той факт, що злочинець залишився непокараним є вельми показовим і продемонстрував обличчя наших правоохоронних органів та нинішнього окупаційного режиму. Тож, абсолютно не дивно, що під час останнього інциденту, цілком розуміючи безпорадність влади та правоохоронних органів, мешканці селища Чорногорки вирішили самотужки дати відсіч знахабнілим зайдам.

Попри всі намагання влади усіляко приховати наявність системного характеру виникнення етнічних конфліктів, насправді, цілком очевидне небажання відповідальних осіб розібратися у причинах їх виникнення та сприяти розв’язанню та уникненню подібних рецидивів.

А якби влада прагнула насправді розібратися у причинах конфлікту, то вона неодмінно звернула би увагу на той факт, що переважна більшість, так званих, „вихідців з Кавказу” ніде не працює і не сплачує податки. Таким чином, вся ця неукраїнська етнічна громада веде асоціальний спосіб життя. 

На самій Чорногорці, як розповідала мені одна жіночка, навіть вдень страшно ходити, бо „вихідці з Кавказу” постійно влаштовують "ралі" на автівках і вона боїться, що її просто розчавлять біля власного будинку. Після спілкування з мешканцями Чорногорки нам вдалося з’ясувати, що подібні сутички й конфлікти відбуваються мало не щомісяця. Причиною всіх цих непорозумінь українці Чорногорки називають незаконне проживання іноземних мігрантів-кавказців у Кривому Розі, загалом, та на Чорногорці і Карнаватці, зокрема. Люди розповідають, що „кавказці” живуть цілими родинами на один-два справжні паспорти, тобто – нелегально. Але щомісяця „якийсь Баранов”, що начебто називає себе працівником центрально-міського РВ ВС, збирає „данину” з іноземців-нелегалів, яких дійсно стало за останні два роки дуже багато.

Загалом, думка українців є такою, що іноземці свідомо провокують конфлікти й виживають нас з нашої землі. Все відбувається, на думку багатьох опитаних мешканців, за мовчазної згоди, а відповідно - сприяння з боку родини Вілкулів та окремих діячів криворізької Партії Регіонів. 

 Проаналізуйте самі. Спочатку сім’я Вілкулів, разом зі своєю общиною, створили тендерну мафію і почали купувати за кошти криворізької громади дизпальне по 28 грн. за літр та цукор по 14 грн. за кг. Потім вони прийняли рішення встановити віртуальні довгобудівські туалети ціною 240 тис. гривень – за один. В передовики соцзмагань за кількістю виграних тендерів вийшли Віклери, Земляні та інші поплічники цієї сім’ї. Нещодавно мер міста Кривого Рогу Юрій Вілкул придбав на кошти платників податків стіл за 45 тис. грн. Їхній цинізм та нахабство зростає з кожним днем, як і цинізм та нахабство етнічних кавказьких мафій, бо саме Вілкули їм в цьому сприяють та допомагають. Почалось з того, що цілком прибуткове КП „Ритуал плюс” шляхом традиційних схем віддали Арсену Пашнакяну. Потім через тендерні маніпуляції „нагнули” криворізьких перевізників, і тепер вони повинні сплачувати невідомо за що Сарданяну. 

 Також, пригадайте, як в січні цього року був знищений газетний бізнес українця Олега Макаренка (підприємство „Преса-М”) на користь членів общини - Котляра та Бугаєвського, до якої належать і Вілкули. При цьому 120 робітників знищеного успішного підприємства були „викинуті на вулицю”. Зараз ходять чутки про перерозподіл між етнічними громадами оптових продовольчих ринків Кривого Рогу. Іншу етнічну мафію, на чолі з одним з головних корупціонерів міста кримінальним авторитетом на прізвисько Шалфей, пригрів друг Вілкула, однопартієць та депутат, всім нам відомий кримінальний авторитет на прізвисько Поляк.

Тому й нахабніють всі ці вихідці з Кавказу. Але ж, як відомо, не завжди „коту - масляна”. П’ятисот-тисячній етнічній громаді українців Криворіжжя все це набридло. Набридло, що їм увесь час „наступають на горло” і, по суті, перетворили людей на рабів на своїй власній Богом даній землі. На Чорногорці були лише перші дзвіночки. Але ми - нащадки козаків, і ми знаємо, як звільнитись від цього ярма.

Слава Україні!
Слава Нації!

Отаман Тернівського козацтва                                                 

Юрій Настусенко 

джерело