Все, що здавалося нам фантастичним, бо прийшло з фільмів та книг жанру «фантастика», на думку Мічіо Кайку стане реальністю через 100 років.
Та й фантастів автор вважає ніким іншим, як передбачувачами майбутнього, які ґрунтуються на досягненнях сучасних вчених. Прикладом для нього є Жуль Верн, який у своїх творах відтворив фантастичні події, що лише через деякий час стали реальністю. Наприклад, у романі «С Із Землі на Місяць» (1865 рік) було описано космічний політ, в той час як перший вихід людини у космос відбувся лише у 1961 році.
«Яким чином Жуль Верну вдалося передбачити майбутнє на сто років уперед з такою неймовірною точністю? - запитує Мічіо та вже має заготовану відповідь: - Його біографи зазначають, що Верн, не будучи вченим, дуже уважно слідкував за розвитком науки, постійно зустрічався з вченими та розпитував, як кожен з них уявляє собі майбутній розвиток своєї галузі».
На відміну від Жуля Верна Мічіо Кайку сам займається наукою. Його захоплення дійшло того, що він обіймає посаду професора теоретичної фізики в університеті Нью-Йорка. Та свою книгу «Фізика майбутнього» він написав не з власної голови, а … на основі більше 300 інтерв’ю з провідними науковцями сучасності, не з «паперового досвіду», а особистих випробовувань тих чи інших приладів своїх колег по всьому світу (тут і надчутливі нейрохірургічні рукавиці, створені за принципом віртуальної реальності, і конструювання навколишнього простору в окулярах).
Автор описує майбутній утопічний світ технологічних можливостей, у якому людина перетворитися на всемогутню особистість – свого роду надлюдину-«гіка» (гік - той, хто захоплюється високими технологіями), чиє життя повністю залежить від комп’ютера. Терміну «надлюдина» Мічіо Кайку не використовує, проте він читається між рядків. Комп’ютер будитиме нас, розповідатиме головні новини, складатиме розклад справ, обиратиме жінок та місце для побачення ввечері. На ділових зустрічах комп’ютер, вбудований у контактну лінзу, знатиме, кого як звати і хто чим займається - не потрібно буде запитувати імен і тим паче їх запам’ятовувати. Професія перекладача – відімре, бо завдяки комп’ютерному чіпу, влаштованого в лінзу, людина одразу ж розумітиме, про що говорить іноземець (комп’ютерний синхронний переклад).
Інтернет буде скрізь – впевнений автор. «У майбутньому вам не доведеться тягати комп’ютер за собою, оскільки все навколо вас – стіни, картини й меблі – зможе під’єднати вас до інтернету, навіть якщо ви в поїзді чи в автомобілі». Стрімкість розвитку науково-технічного процесу Мічіо, як і усе інше, ілюструє яскравими прикладами.
Чи знали ми, що за чіп усередині новорічної музичної картки-привітання, яка після свята, як правило, викидується, Гітлер чи Сталін під час другої світової війни могли б вбити? Сьогодні смішна потужність та «вага» чіпу тоді були справжнім скарбом!
«Фізику Майбутнього» Мічіо Кайку рекомендую тим, хто хоче, але не може осилити наукові статті та інтерв’ю з дослідниками про майбутнє життя і науку. Легка манера подачі інформації автора дозволила складну наукову теорію перетворити на структуровану і зрозумілу картину майбутнього побуту людини, невід’ємно пов’язаної з технікою. Для любителів екшну недоліком книжки може стати відсутність сюжетної лінії та героїв. Розмова з читачем йде у помірному русі від імені автора, який крок за кроком розповідає про досягнення науки та їх вплив на наше життя. Картинки і розподіл тексту на розділи роблять книгу ще доступнішою, хоча куди вже більше?
А можливо, автор просто готує нас до майбутнього, полегшуючи та спрощуючи складні знання. Адже за його уявленнями, читати та запам’ятовувати надлюдина майбутнього буде все менше – за нас це робитиме техніка.
Онука Чучупаки
«Яким чином Жуль Верну вдалося передбачити майбутнє на сто років уперед з такою неймовірною точністю? - запитує Мічіо та вже має заготовану відповідь: - Його біографи зазначають, що Верн, не будучи вченим, дуже уважно слідкував за розвитком науки, постійно зустрічався з вченими та розпитував, як кожен з них уявляє собі майбутній розвиток своєї галузі».
Автор описує майбутній утопічний світ технологічних можливостей, у якому людина перетворитися на всемогутню особистість – свого роду надлюдину-«гіка» (гік - той, хто захоплюється високими технологіями), чиє життя повністю залежить від комп’ютера. Терміну «надлюдина» Мічіо Кайку не використовує, проте він читається між рядків. Комп’ютер будитиме нас, розповідатиме головні новини, складатиме розклад справ, обиратиме жінок та місце для побачення ввечері. На ділових зустрічах комп’ютер, вбудований у контактну лінзу, знатиме, кого як звати і хто чим займається - не потрібно буде запитувати імен і тим паче їх запам’ятовувати. Професія перекладача – відімре, бо завдяки комп’ютерному чіпу, влаштованого в лінзу, людина одразу ж розумітиме, про що говорить іноземець (комп’ютерний синхронний переклад).
Чи знали ми, що за чіп усередині новорічної музичної картки-привітання, яка після свята, як правило, викидується, Гітлер чи Сталін під час другої світової війни могли б вбити? Сьогодні смішна потужність та «вага» чіпу тоді були справжнім скарбом!
«Фізику Майбутнього» Мічіо Кайку рекомендую тим, хто хоче, але не може осилити наукові статті та інтерв’ю з дослідниками про майбутнє життя і науку. Легка манера подачі інформації автора дозволила складну наукову теорію перетворити на структуровану і зрозумілу картину майбутнього побуту людини, невід’ємно пов’язаної з технікою. Для любителів екшну недоліком книжки може стати відсутність сюжетної лінії та героїв. Розмова з читачем йде у помірному русі від імені автора, який крок за кроком розповідає про досягнення науки та їх вплив на наше життя. Картинки і розподіл тексту на розділи роблять книгу ще доступнішою, хоча куди вже більше?
А можливо, автор просто готує нас до майбутнього, полегшуючи та спрощуючи складні знання. Адже за його уявленнями, читати та запам’ятовувати надлюдина майбутнього буде все менше – за нас це робитиме техніка.
Онука Чучупаки
Немає коментарів:
Дописати коментар
Щоб вдалося опублікувати коментар, в графі "Коментувати як" оберіть функції ІМ'Я/URL або АНОНІМ