Про все і ні про що (ЕСЕ ПРАВОГО ГНОМА))

Доброго часу доби вам, шановні підписники блогу. Перефразовуючи Мілу Йововоич, «…мене звуть Правий Гном і я згадав все…». Я згадав, що дуже давно не писав на «Якщошку», і що з часів зайняття мною певної посади обласного значення, дуже мало часу залишилось для релаксації та нових статей на «Якщошку». Вибачте. Сьогодні я розкажу вам про Леніна та про те, як я став націоналістом. На мою думку, це взаємопов’язано. Отже.

   

 8 грудня цього року в стольному місті Києві невідомі патріоти випадково зробили монумент Леніну паралельним земній поверхні. Це, безперечно, дуже гарно. Про цю подію навіть згадав на 1488% проросійсько-імперський паблік «Спутник и Погром», головний редактор якого додав мене в чорний список за оцю статтю. Батхерт, панове. В РФ – з її нескінченними ментовськими кадировсько-путінськими дивізіями МВС - таке навіть в теорії неможливе. Їх стеля – московський «Рузкей маршЪ» раз на рік кількістю людей не більше 5 тисяч.

     Я, Правий Гном, вважаю це подією всеукраїнського значення. Рівнозначною руйнуванню Мавзолею Іллічу в Москві. Рівнозначною руйнуванню Берлінського муру. Україна почала позбуватись примар минулого. Шановні українці, ви – мазохісти. Понуро терпіти монументи людині, яка про Україну писала «… «Худые советники рабочих, мелкобуржуазные интеллигенты из «Дзвона», — писав Ленін, — из кожи лезут, стараясь отклонить украинских социал-демократических рабочих от великорусских. «Дзвін» делает дело националистических мещан. А мы будем делать дело интернациональных рабочих: сплачивать, соединять, сливать рабочих всех наций для единой совместной работы…» - до такого самозречення не дійшов сам Захер-Мазох. 

    Я вважаю, що для українських націоналістів наступив зірковий час. Саме вони можуть зараз задати тональність київським баталіям. Це не російський зрежисований фільм «Околофутбола», це щось набагато величніше та масштабніше. Мені, як людині, що не відбула поки адміністративне покарання за ст. 185 КУпАП (випадково опинився біля місця випадкової спроби спалення прапору комуністів)вдвічі приємніше, що антикомуністична боротьба в Україні набуває масштабніших форм.  Я не жалкую, що колись, в далекому 2011-му, почав більше цікавитись історією та зробив відповідні висновки для себе. З алкоголіка та безпринципної протоплазми я зміг зробити з себе дещо більше. Дещо сильніше.