Близько 2 тисяч січеславців прийшли сьогодні на віче до парку Глоби. Виглядало все яскраво і сповнено супротиву: на сцену вийшли народні депутати, люди принесли труну для злочинної влади, хтось прийшов з парасолями підтримати російський опозиційний канал.
Але блог "Якщо не ти, то хто?" усі фото кореспондента Горині публікує чорно-білими.
Саме такою, на нашу думку, виглядає світ для репресованих у Дніпропетровську активістів, зокрема для Кирила Дороленка, який зараз знаходиться у СІЗО, Ярослава Синиці, що продовжує перебувати у тяжкому стані з черепно-мозковою травмою, та для десятків інших, які утримуються під вартою, домашнім арештом, чи переховуються від органів, що складно назвати правоохоронними.
Людей, здається, не поменшало. Порівняно з останніми попередніми віче у парку.
Саме такою, на нашу думку, виглядає світ для репресованих у Дніпропетровську активістів, зокрема для Кирила Дороленка, який зараз знаходиться у СІЗО, Ярослава Синиці, що продовжує перебувати у тяжкому стані з черепно-мозковою травмою, та для десятків інших, які утримуються під вартою, домашнім арештом, чи переховуються від органів, що складно назвати правоохоронними.
Людей, здається, не поменшало. Порівняно з останніми попередніми віче у парку.
Побільшало влади - виступили два нардепи від "Свободи". Ігор Янків(у центрі) розповів про ситуацію у ВР.
Андрій Міщенко довго розповідав і про ВР, і про необхідність створення у місті загонів самооборони. Про Дороленка та інших репресованих також не забули нагадати.
Активною була молодь - прийшла на акцію з труною, в масках та красномовними плакатами.
Свободівця Андрія Куліша ледве допустили до мікрофону (цензура? квота?) Хлопець закликав активістів формувати загони для роботи по районах. Біля свободівського намету також вистроїлася черга записатися в загони самооборони.
З парасольками підтримували російський "Дождь".
Дехто приховував обличчя. Тепер в цій країні висловлювати думку стало ще небезпечніше.
Колоні протестувальників сигналило багато водіїв, біля будівлі міської ради активісти зупинялися з надією бути почутими. В будь-якому разі, місто мсічеславський майдан почуло.
Віримо, можемо?
Онука Чучупаки, Гориня
Немає коментарів:
Дописати коментар
Щоб вдалося опублікувати коментар, в графі "Коментувати як" оберіть функції ІМ'Я/URL або АНОНІМ