26 січня побитий "тітушками" за те, що проходив недалеко від штурмованої ОДА. 2 тижні пролежав у реанімації лікарні Мечникова у важкому стані з черепно-мозковою травмою.
Зараз хлопець невідомо де, але, сподіваємось, у безпечному місці.
Батько Дмитро Дмитрович за перший тиждень "поспілкувався" з 17 працівниками СБУ. Вдома у Ярослава було проведено два обшуки, під час другого було підкинуто вибухонебезпечні предмети.
З домашньої бібліотеки вилучено всю літературу (націоналістичну, історичну тощо). При чому у правоохоронців вистачило зухвалості назвати батьків Синиці "фашистами" через те, що батько, учитель історії, мав у бібліотеці не лише канонічні підручники про Вєлікую Отєчєствєную, а й альтернативні джерела про Другу Світову).
Ярослав був оператором знімальної групи, яка спілкувалася зі свідками Другої світової в Магдалинівському районі Дніпропетровської області. Це проект дитячої студії кіно, у якому сільські діти самі шукали героїв серед своїх бабусь-дідусів та писали сценарії для фільмів. Ці аматорські, але зроблені від щирого серця стрічки, можна передивитися нижче. Цінність героїв, яких віднайшли діти, Ярослав Синиця та Дмитро Дмитрович, у тому, що їх історії з'являються на екрані вперше.
За день до свого побиття Ярослав Синиця повернувся з київського Майдану. Там, на тлі революційних настроїв, він познайомився з хорошою дівчиною. Маю надію, такі складнощі на початку їх стосунків не зіпсують історії кохання, а навпаки, зміцнять взаємовідносини, адже те, що нас не вбиває, робить сильнішими.
Допомогти Ярославові Синиці можна переказом на картку Приватбанку №5168 7420 6077 4472; (мама Синиця Людмила Сергіївна).
Немає коментарів:
Дописати коментар
Щоб вдалося опублікувати коментар, в графі "Коментувати як" оберіть функції ІМ'Я/URL або АНОНІМ