: «Під час війн у Іраку та Афганістані Америка була дуже схожа на Україну» — журналіст

32-річний американець Нолан Петерсон – ветеран війн у Іраку та Афганістані, який по закінченню служби у військово-повітряних силах США вирішив зайнятися журналістикою. Вирішив тому, що йому здалося: ті, хто залишився вдома, не розуміють тих, хто повернувся з війни…
На одну зі своїх війн, в Афганістан, він повернувся вже у якості військового кореспондента. В Україні Нолан Петерсон, міжнародний кореспондент The Daily Signal, багато працює у зоні АТО. Був і у перших лавах журналістів, що взяли участь у запропонованому Міністерством оборони проекті Embedded Journalists: разом із українськими вояками Нолан провів вісім днів на передовій, у Пісках.

Чому я не піарю ПР

Після цього посту на мене образяться багато колег, але не можу не промовчати, бо наболіло. 

Я знаю багато журналістів, але серед них немає практично нікого, хто чесно, поклавши руку на серце, любив би регіоналів. Є такі, що голосували за Яника у 2004, але навіть вони вже, бачачи ситуацію зсередини, давно матюкають і його самого, і його партію в цілому. 

При цьому, дофіга журналістів погоджуються це бандитське угрупування піарити. 

Ну тобто вони йдуть на якийсь офіційний захід, гучно обговорюють в автобусі маразм побаченого, а потім пишуть матеріал (роблять сюжет) в дусі "Завдяки губернатору Дніпропетровщини сьогодні знову засвітилось сонце".

Як Січеслав вшанував Ґонґадзе та інших, хто не мовчав (ФОТО)

На дворі темно, трохи прохолодно, вітер намагається задмухати свічки і кожен, хто тримає їх в руках, охороняє вогники долонею або пластиковим стаканчиком.

Нас близько 60-ти і така малозначна цифра вражає, бо я очікувала побачити  лише пару десятків активних студентів.

Ведучий акції зачитує імена 61 загиблого журналіста за роки незалежної України.  Якось моторошно чути ці прізвища і роки смерті, коли на тебе дивиться мовчазний силует   Георгія Ґонґадзе.