Завтра в Січеславі зустріч з Мирославом Симчичем (АНОНС)

В п'ятницю, 25 жовтня в Січеславі (Дніпропетровську) відбудеться зустріч націоналістів з Мирославом Васильовичем Симчичем - сотенним УПА та  політв'язнем.

Січеславці пройшлися маршем до дня УПА (ФОТОРЕПОРТАЖ)

Відмаршували. Головне ще попереду, завтра у Києві. Тож не розслаблятись.А поки фото з сьогоднішнього вечора.

Чечетов "вигнав" регіоналів із сесійної зали через прапори УПА

Фракція ВО "Свобода" принесла у сесійну залу Верховної Ради прапор УПА та банер з анонсом "Маршу УПА", "на знак протесту" регіонали вийшли з зали.

Про це свободівці написали на своїх сторінках у Facebook.

Фото: Facebook

"Фракція ВО Свободи готується до святкування Покрови та Дня створення УПА! Урочистості почалися з сесійної зали!", - написав депутат Ігор Мірошниченко.

Фото: Facebook

Марш УПА в СІчеславі 13 жовтня (АНОНС)

Ура! В нашому селі під збочинською  назвою Днєпрапєтровск пройде перший Марш УПА!

Взяти участь в такому заході можна лише один раз на рік! В Січеславі це станеться 13 жовтня.

Обладміністрація розшукує січеславських ветеранів ОУН І УПА. Чи близько визнання?

Січеславські чиновники розшукують вояків ОУН та УПА. За словами представника департаменту соцзахисту населення нашої обладміністрації, таку роботу активізували у зв’язку з подання до ВР законопроекту про визнання членів ОУН і УПА «воюючою стороною у Другій світовій війні за свободу і незалежність України». 

Арешт і допити ( з книги політв'язня Марії Засіменко-Бонацької)

Дорога, яка вела до школи, а вийшло — що до ГУЛАГу

Нехай усе іде між люди

Правди дізнатись легше буде.

А наші муки, тернисті дороги.

Щоб не забулися ні в кого і ніколи.

(Продовження книги Марії Засіменко-Бонацької "Дорога - довжиною життя". Початок тут. )

Це був переддень моєї подальшої долі і життя.

Похмурий лютневий двадцять сьомий день високосного, 1948 року. Урок української мови. Вчителька Олександра Гаврилівна Проценко, як завжди, розпочала урок з якоїсь гуморески. Спершу всі засміялись, а потім — мертва тиша. Це була вчителька від Бога. Завжди чекали чогось нового і цікавого. Раптом у двері постукали. Вчителька відчинила двері і почулось:  «Бонацька Маринка є?». Олександра Гаврилівна повернулась і кивком голови дала відповідь. Почувся шепіт.  Вчителька відійшла від дверей і якось збентежено сказала:  «Марійко, тебе викликає в кабінет директор школи».

"Дорога — довжиною життя" Марії Засіменко - Бонацької. (ПОЧАТОК)

До нашої редакції потрапила електронна версія книги "Дорога  - довжиною  життя" Марії Созонівни Засіменко - Бонацької - тендітної та мужньої жінки, уроженки Рівненщини,  яка за любов до України перетерпіла роки знущань НКВДистами та життя у ГУЛАГу. На нашому блозі ми згадували Марію Созонівну у статті "Які вони, ветерани УПА?". А сьогодні публікуємо передмову до її книги "Дорога  - довжиною життя", електронну версію якої Марія Созонівна передала нам власноруч на днях. Маємо на меті регулярно випускати  по декілька розділів з книги. Якщо ж ви забажаєте отримати повний варіант одразу  - пишіть на  пошту  4u4upaka@ukr.net,  залюбки поділимось.  Безумовно, книга надзвичайно цікава,  цінна та варта уваги сучасної  патріотичної молоді. Особливо важливо те, що якщо виникнуть якісь запитання після прочитання книги, з Марією Созонівною (ЩЕ) можна поговорити!

Марія ЗАСІМЕНКО-БОНАЦЬКА

  Дорога — довжиною життя

 Спогади 

 Нелегкою була доля п'ятнадцятирічної школярки Марійки Бонацької з Рівненщини. Зі шкільної лави забрали її до слідчого ізолятора, коли вона готувалася до свята: писала і читала вірші, співала і танцювала, мріяла про щасливе життя. Та на довгі роки потрапила за ґрати. Про те, як жилося авторці і її «друзям по нещастю» у тюрмах та таборах, розповідається у книзі «Дорога — довжиною життя».

У Росії видали книгу про УПА, де замість фото повстанців — світлини з свастикою і вишиванкою

У Росії видали книгу про УПА Українські націоналістичні організації та формування у часи Другої світової війни», ілюстровану невідповідними фотографіями.

ОУН і УПА в музеї Холокосту (фото)

"Робота зробить нас вільними"

Незважаючи на всі наші протирічні думки стосовно відкриття Менори у Січеславі, я все ж таки хочу поділитись своїми враженнями від цього місця. Шановна громадо, не осуджуйте мене одразу, а краще дочитайте до кінця і самостійно зробіть висновки.

Три різні новини про марш УПА (думка блогера)

Киевский марш посвящённый 70-ти летию УПА стал вторым сюжетом в новостях Евроньюз. До этого в начале новостей на этом канале Украина фигурировала только в связи оранжевой революцией, арестом Юли и Евро 2012.

Які вони, січеславські ветерани УПА?

Їх не побачиш на 9 травня у ветеранській формі, вони не ходять на відкриті уроки до січеславських школярів. Їх молодість не була сповнена легковажності, як наша, і навіть сьогодні вони не завжди можуть сміливо сказати на вулиці: "Я - вояк УПА". "Якщо не ти, то хто?" разом зі "Студентською Свободою" відвідали трьох ветеранів УПА на Січеславщині, щоб привітати їх з 70 річницею Української Повстанської Армії.

Ми їм - свою увагу, мандарини, цукерки та чай. Вони нам - живу історію становлення нашої Незалежності.



Знайомтесь, Лесик Григорій Нестерович, 88 років, родом з Полісся. Він вступив до ОУН у 17 років, а звідти вже й доУПА недалеко, особливо якщо твій край заполонили окупанти (німецькі та радянські).

В сотні Мазепи молодий Григорій став бухгалтером - був талан у нього до чисел і математики! За талан та патріотизм арештований комуністами у свої 18, через тиждень після його арешту вбаивають сотника Мазепу.

Григорію, юному, відважному і палкому, присудили 7 років каторги на півночі Росії.

Після такого резюме йому дорога лише одна - в бригадири. Григорій Нестерович опановує ремесла машинної і ручної роботи на заводах, отримуючи найвищі розряди, які може мати звичайний робочий. В майстри і управлінці дорога йому закрита назавжди. Певний час працює в Магадані, потім повертається в Україну і осідає в Новомосковську (Січеславська область).



Сьогодні, за іронією долі живе в квартирі, вікно якої виходить на площу Леніна, тож щодня він дивиться на пам'ятник самого лідера Жовтневої революції. Поховав дружину і трьох дітей.

Але на долю не жаліється: отримує пенсію 2 100 грн. (каже, на життя вистачає), спілкується з родичами. В кімнаті в нього висить портрет Шевченка та ікона Божої Матері, на столі лежать газети "Свободи" і свіжий випуск "Нація і держава".

Переживає за Україну і слідкує за виборчими перегонами.

Нам, гостям, подарував по примірнику "Зони" - журналу Всеукраїнського товариства політв'язнів та репресованих.

А ось письменниця та патріотка   Марія Созонівна Засіменко - Бонацька, уроженка з Рівенської області, що 7 років провела в лагерях Сибіру. Ця мужня жінка в проводі ОУН з 10 років (ще малою бігала та розкидала по ящиках листівки).

Маленька Марійка інтуїтивно усвідомила, що потрібно боротися проти ворогів - німців та поляків. "То вже потім ми стали розуміти, що надзвично великим ворогом є Москва і комуністи" - зізналася ветеранка.

І вони почали боротися. Ось як охарактеризувала Марія Созонівна вояків УПА:

"Це була не банда або не помічники німців, як хтось каже, це були люди, які готувалися до боротьби за самостійну, незалежну Україну".

Також жінка розповіла чому, на її розсуд, виник конфлікт між Мельником та Бандерою, внаслідок чого ОУН поділилася на дві частини. Їх думки розійшлися тому що Мельник, будучи в еміграції, не мав чіткого уявлення про життя українців у німецькій окупації і вірив у те, що з німцями можна подолати "червону чуму". Бандера ж навпаки вважав, що треба добиватися незалежності власними силами (революційним шляхом), а не чекати підтримки якихось союзників.



Марія Созонівна поховала сина й дочку, наразі живе з чоловіком.

Письменниця вже видала 7 книг про боротьбу українців за незалежність. А так як робила це за власні кошти та кошти друзів, то й тираж невеличкий: наприклад, книга "Непокірні та нездоланні", подарована бібліотеці "Студенстької Свободи", має тираж - 200 примірників. Натомість українофобська література виходить великими накладами - запевняє ветеранка і зачитує цитату з двотомника Колесніченка "Все про ОУН" (10 тисяч примірників):

"Вопрос так или иначе затронул всю Европу, однако ни одна страна, кроме Украины, не попыталась представить преступников, которые с оружием в руках боролись против своего народа, героями и освободителями. Для всех это черная страница истории и очень печально, что до сих пор некоторые политические и ообщественные деятели исповедуют политику поддержки действия УПА и могут охарактеризоваться как профашистски ориентированные люди".

Марія Созонівна обурюється словами людини, що зробила в нашій області російську регіональною і дивується, що ніхто не дає гідної відповіді таким "тварям".

А дійсно, чи заслуговують люди, які так відчайдушно боролися за самобутність України, чути такі звинувачення на 22 році незалежності?

Від ветеранів УПА ми вийшли натхненні та заряджені енергією боротьби. Як би складно нам зараз не було - їм точно було складніше. Та не дивлячись на труднощі, герої цієї статті все витримали і продовжують боротися. Вони навдивовижу життєрадісні і позитивно налаштовані, не жаліються на життя, як ті бабусі, які лузають насіння під під'їздами. В них зовсім інше світосприйняття - не таке, як у ветеранів Червоної Армії, які приходили на 9 травня у мою школу розповідати про "Великую Отечественную войну" і через це вони набагато вільні за нас усіх. Такі ж вільні, як і Україна в їх мріях та думках.



Онука Чучупаки

"Свобода" vs кпу

"Свобода" планує провести у Києві марш з нагоди вшанування воїнів Української повстанської армії.
Збір учасників маршу призначено на 14:00 біля пам'ятника Тарасу Шевченку. У рамках заходу заплановано проведення віче та ходу центральними вулицями Києва. "Свобода" вимагає повернути звання Героїв України Степану Бандері та Роману Шухевичу, визнати боротьбу ОУН-УПА національно-визвольною боротьбою української нації та проголосити 14 жовтня – День створення УПА – державним святом.