Одна з наших читачок, а відтепер і нова авторка Кропива, виїхавши з Січеслава, не перестає перейматися проблемами патріотів. Вона лайкає та постить наші новини, відмічається в групах, одним словом - вболіває за нас:) В перервах між вихованням малої патріотки, Кропива намагається розібратися у важливих питаннях українського патріотизму або його відсутності... (- ред.)
Мовне питання постало в моїх думках зовсім невипадково. Рік тому я і подумати не могла, що житиму в Рівному і, не боячись бути засміяною чи радше висміяною, буду говорити українською.
І справа зовсім не в тому, що я не мала мужності в своєму Дніпрі розмовляти рідною мовою, а не іноземною (російською). Справа в тому, що, перебуваючи майже постійно в російськомовному середовищі, поневолі вливаєшся, втягуєшся і вже не хочеться виділятись - бути «білою вороною».
