КавунКонтроль. Акція № 3

Під палаючими променями серпневого сонечка активісти «Якщо не ти, то хто?» впевнено долають, не покладаючи рук, ніг та клавіатур, різноманітні МАФи – наливайки та кіоски, в яких злі орки-продавчині відпускають неповнолітнім алкоотруту та слабоалкогольні пійла.

І сьогодні, 6 серпня, відбулась третя акція під секретною назвою «КавунКонтроль». 

   

"Мовний нагляд" від Якщо не ти, то хто?

Ні для кого не секрет, що прийняття сумнозвісного "закону Колесніченко - Ківалова" наче розкололо суспільство наполовину. "Рускій език", "прітєсняємий і унічтажаємий павсємєстна" впевнено займає дуже велику частину мовно - інформаційного простору міста. Іноді можна подумати, що ти потрапив в якесь російське місто, і лише синьо-жовті прапорці на номерних знаках автівок все ще нагадують тобі, що ти поки залишаєшся на своїй, Богом даній землі.

Як козаки наливайку зачиняли

Ні для кого не секрет, що наш улюблений Січеслав прямо-таки захлинається в потоках дешевого і дорогого алкоголю - цієї отрути, яку вивергають з себе десятки різноманітних супер-пупер-маркетів та сотні крамничок-одноднівок. Як правило, якщо перші дотримуються хоч якоїсь системи контролю за обігом спиртної продукції серед населення (в тому числі - і неповнолітнього), то другі, навпаки, нічим себе у роздрібній торгівлі не обмежують та ніякими законодавчими актами не обмежуються. В чому активісти громадської ініціативи "Якщо не ти, то хто?" змогли переконатись на власні очі сьогодні.

Весняні дива (знову про 8 травня)

8 травня 2013 року близько п’ятої години дня в мене похитнулась віра в майбутнє країни. 8 травня, в День пам’яті та примирення, який затверджений резолюцією ООН, в українському місті на колону людей з українськими національними та державними прапорами без будь-якої партійної символіки посеред мегаполісу, на очах майже десятка міліціянтів, десятків перехожих і під прицілом камер стеження і камер телевізійників, здійснила напад група спортсменів з офіційного клубу дзюдо переважно неукраїнського (кавказького) походження на чолі зі своїм керівником-євреєм Данилом Воловичем. 

9 речей, якими університет нищить студента

1. Обмеження. Чим більше помпезності на усіляких вузівських святах, тим важче вчитись всім – від студентів до молодих викладачів. Гноблять, починаючи від вибору теми дослідження дисертації чи диплому, закінчуючи корупцією в конвертиках. «Ми рекомендуємо вам…» - сталеві лещата, в яких студент – тарганчик.

Не числом, а вмінням ( про штурм Грозного)

Одна з найвідоміших цитат Суворова, яку я виніс в назву статті, наочно відобразить вам, мої гарнесенькі читачі й читачки, перипетії однієї з найневдаліших операцій РФ у гонитві за задоволенням своїх імперських амбіцій. Не дивлячись на пострадянські негаразди в європейській частині країни, на загальну занедбаність та бюрократизм військового апарату та неготовність контингенту строкової служби до бойових дій в умовах міста, причому – міста не закордонного, не «Бєрліна, каторий втарична вазьмем, єсли нада!», і не якогось там Вашингтону, а міста з радянським плануванням вулиць (що потім зіграло злий жарт з військами федералів), міста, де великий відсоток російськомовного населення опинився між двох вогнів, міста, яке було столицею невизнаної Кремлем суверенної республіки. Мова сьогодні піде про позорний штурм Грозного.

Марш пам’яті до дня загибелі Максима Чайки (АНОНС)

   

 17 квітня 2013 року правопатріотичні сили  Січеслава згадуватимуть   свого одеського побратима, що загинув у сутичці з антифашистами. Рівно 4 роки тому в цей день від двох ножових поранень та подальшої втрати крові помер в лікарні Чайка Максим Олександрович, активіст молодіжної організації «СіЧ» та український патріот. Про проведення акцій пам’яті до цієї жалобної дати вже заявили праві активісти Києва, Вінниці,Сум.

Чому треба вбивати українців. Деяких

     

Ахтунг, ахтунг, мої дорогенькі, з вами на екстренному терміновому зв’язку зі своєї рейхсканцелярії веде свій репортаж Правий Гном. Зазвичай, після виходу статті я роблю перерив творчого відпочинку, який тягнеться в два, а то й три тижні, присвячуючи час собі, Дамі Серця (привіт, люба Жанно Сергіївно=*) та університету. Але якраз сьогодні вранці випадково завершився мій соціальний експеримент, який я розпочав 26 березня рівно о 10 годині ранку, по дорозі в університет. Саме раптове закінчення цього експерименту і створило таку кровожерливу назву цієї статті. Але про все по порядку. 

Як кияни в 1945 році себе нетолерантно вели.

    

ФОТО 1

Здрастуйте, щановні читачі! І сьогодні Правий Гном пропонує вам зануритись у сторінки Історії, тієї справжньої Історії, про яку чомусь не згадується в нових підручниках та на пізнавальних ток-шоу, про яку Вікіпедія пише від сили пів-сторінки та яка щосили намагається не бути згаданою в вустах офіційних «літописців». І сьогодні я пропоную вам перенестись в survival fight, який відбувся першими осінніми днями 1945 року.
     Отже, мої котики та ластівочки, та шановні пани з УСБУ, мостіться зручніше, заплющуйте оченятка та уявляйте...  Отже, наш Київ, 7 вересня, 1945 року. Маріоподібний грузин ще живий, велетенська країна зробила комбо з двох перемог одразу і тепер переживає патріотичний пароксизм оргазму. Але синам Сіону від цього не легше.

300 неспартанців

    Всім доброго часу доби, і з вами знову я, ваш Правий Гном, мої нетолерантні читачі. І сьогодні я розповім вам про особливості національної політики часів СРСР, зокрема – про поведінку гірських народів в умовах радянського інтернаціоналізму.

Студенти, чи не здається вам, що вас обманули?

     

Нижче коментар до відео одного за наших постійних авторів.

Про вибори та стимуляцію виборчого оргазму

      Здрастуйте, дорогі мої читачі. Під шум та рев автозаків у Гостинному подвір’ї та скрегіт уламків постаментів, з котрих почався всеукраїнський лєнінопад, повільно йде від нас місяць лютий. Зима пройшла для нас відносно спокійно, тихо-мирно, а от весна зразу зустріне нас всесічеславською акцією – «Битва за Дніпро», яка відбудеться 3 березня.

Про Махна, Катеринослав та чеченців

«…Эта туземная дивизия, мало пригодная для линейного боя..,  отступая с Украины в Крым,  была…  пугалом для жителей Юга России. Екатеринослав, в частности, очень запомнил прохождение наших частей, чеченцев и других представителей кавказских племен…»
                                                 Волков С.В., «Русская армия генерала Врангеля».

        Здрастуйте, мої любі читачі та читачки. З вами як завжди – схиблений на історії Правий Гном, і сьогодні я розкажу вам про вельми цікаві сторінки Громадянської війни, події яких проходили на Січеславщині. Більш того, сутички, про які піде мова далі, стались не завдяки хрестоматійним «червоним» та «білим», а завдяки досить екзотичним військовим формуванням. Але передусім, невелика передмова.

Провідники епохи

Всім доброго часу доби, мої маленькі та не дуже читачі. Справи громадсько - особистого плану та справи університетсько – сесійні на якийсь строк викрали мене від вас. І тепер я, все той же Правий Гном, з радістю презентую для вас чергову статтю. Напевне, панове історики знайдуть у ній багато цікавостей, тому що розповім я про людей, котрим сам же й вигадав назву «провідник епохи».

Презентація творів Донцова в Січеславі

Січеслав познайомився з великою науковою працею – антологією найповнішого зібрання творів Дмитра Донцова, першого ідеолога українського націоналізму.

Вірменський Übermensch ( від Правого Гнома)

Здрастуйте, шановні читачі нашого затишного блогу.  Мені, вашому улюбленому автору (я сподіваюсь, що ви не оминаєте моє папірозабруднення), зараз трішки тужливо та мінорно, тому було б дуже гарно, якби усі ви – і шановні нетолерантні любителі коротких стрижок, і поважні дяді з погонами СБУ, що усе це читають – щоб усі ви побажали мені променів добра, бо як ви бачите, наша редакція ніяких грошових стягнень не вимагає, а у Правого Гнома напади осінньої туги.

Сказка о том, как негры в зоопарке сидели

Здравствуйте, мои маленькие и большие любители нетолерантности! Я думаю, что в детстве все мы любили ходить в зоопарки. Мы кормили мишек конфетками, кидали попугайчикам зернышки и протягивали бананы обезьянкам. Собственно, и речь сегодня пойдет о зоопарках, но не с животными, а с людьми.

Як олімпійський чемпіон Гітлера урятував

Хайнц Брандт 

Всім не толерантний привіт, шановні читачі. Сьогодні ми з вами зробимо невеликий екскурс в історію та обговоримо роль випадкових людей у великому механізмі Історії. Пані Історія знає багато прикладів, коли дрібничка, піщинка, незначний порух або жест змінювали долі цілих епох та народів.

Наприклад, не розрахувавши свій знаменитий удар посохом, Іван Грозний вбив свого єдиного спадкоємця, а Йосип Сталін, незадовго до своєї смерті планував (увага, панове комуністи-інтернаціоналісти!) виселити усіх «савєцьких» євреїв в околиці міста Біробіджана. Лише його несподівана смерть врятувала поціновувачів маци від розважальної подорожі по одній шостій частині суші. Але сьогодні ми побалакаємо не про тиранів землі Руської, а про фюрера німецької нації Адольфа Гітлера та про те, як його урятував ціною свого життя нічого не підозрюючий офіцер. 

Расея-матушка или Как хорошо быть бандеровцем

    Добрый вечер, уважаемые правопатриотические читатели нашего скромного блога. Я пишу эти строки, за окном тёмная ночь, а в наушниках у меня играет марш Лейб-гвардии Преображенского полка. Рядом стоит кружка исконно славянского кваса, а в гугль хроме открыта замечательная книжица за авторством Антона Ивановича Туркула «Дроздовцы в огне». Кто не знает – господин Туркул был генерал-майором Белого движения и весьма успешно помогал красным товарищам поскорее увидеть загробную жизнь. Но, к чему это я?

Я живу в спальном районе мегаполиса (рассказ)

  Я довго думав проте чи робити цій запис для наших читачів, чи не робити. Вирішив зробити, але проте неповним, виключивши із нього сцени насильства. Прошу слабким, толерастам, лібералам цього не читати. Всім іншим хочу щоб вони зрозуміли, яких людей виховує наше суспільство. Всім приємного чтива. К.Д.