В кожного, звісно,
свої мотиви прийти на марш "Волю Павличенкам!". Хтось
робить це задля того, щоб в черговий раз випустити пару та покричати, хтось,
щоб підчепити собі гарного брутала (ну вибачте, але так воно і є).
Я хочу вам розповісти, чому на марш іду я та той, хто виступає проти свавілля системи українського судочинства.
Достеменно ніхто з нас не знає, винні Павличенки чи ні. Але усі, хто розібрався чи хоча б намагався розібратися в деталях цієї справи - відчувають, як-то кажуть, «білі нитки», якими вона зшита.
Я хочу вам розповісти, чому на марш іду я та той, хто виступає проти свавілля системи українського судочинства.
Достеменно ніхто з нас не знає, винні Павличенки чи ні. Але усі, хто розібрався чи хоча б намагався розібратися в деталях цієї справи - відчувають, як-то кажуть, «білі нитки», якими вона зшита.
В чому взагалі
суть?
2 жовтня Дмитра Павличенка та його
сина Сергія засудили за вбивство судді Шевченківського райсуду Києва Сергія
Зубкова. Батько отримав довічне, син – 13 років ув’язнення.
Сім’я дійсно мала мотив для вбивства: до смерті
суддя Зубков ухвалив рішення не на користь Павличенків, у результаті якого
виконавча служба знесла половину їхнього помешкання, а речі вивезла у
невідомому напрямку. Дмитро Павличенко писав скарги на це рішення у різні
інстанції, подавав апеляції і навіть скликав прес–конференції з цієї теми. Цікаво,
чи багато вбивць перед скоєнням вбивства роблять прес-конференції, аби відкрито
заявити про своє ставлення до ворога?
Та чи мав суд вагомі докази проти Павличенків?
Загиблий був застрелений у своєму під’їзді, майже на очах у 4 свідків. Захист Павличенків звертає увагу суду на Міліцейське орієнтування щодо злочинців, яке було розповсюджено одразу після вбивства: «Двоє чоловіків худорлявої статури близько 30 років». Варто зазначити, що Дмитру — за 40, а Сергію — 19. І якщо Дмитру ще можна скинути 10 років, то Сергій на вигляд, вибачте, зовсім юнак.
Загиблий був застрелений у своєму під’їзді, майже на очах у 4 свідків. Захист Павличенків звертає увагу суду на Міліцейське орієнтування щодо злочинців, яке було розповсюджено одразу після вбивства: «Двоє чоловіків худорлявої статури близько 30 років». Варто зазначити, що Дмитру — за 40, а Сергію — 19. І якщо Дмитру ще можна скинути 10 років, то Сергій на вигляд, вибачте, зовсім юнак.
Всі свідки, які бачили справжніх вбивць (двоє ліфтерів, консьєржка і дівчина з вулиці)
не впізнали в них Павличенків на судових засіданнях. Коли в судовій справі з’явилися
їх показання про зворотнє, свідки
відповіли, що слідчі не запрошували їх на очну ставку і вони не знають, як такі
покази могли з’явитися в справі.
Зізнання - беззаперечний доказ?
Зізнання - беззаперечний доказ?
Далі – більше. В інтернеті з’являється
відео-зізнання Сергія Павличенка, в якому хлопець говорить про вбивство
відчуженими очима і надзвичайно неприродно. Наприклад, ріже слух така фраза: «…был
произведен выстрел. – Кем был произведен выстрел? – Отцом.».
В країнах з більш удосконаленим судочинством зізнання у скоєнні злочину вже давно не вважається головним доказом вини. Пізніше, на судовому засіданні, Сергій
Павличенко сказав про те, що зізнався під тиском слідчих. Коли дивишся на його відео-зізнання і уявляєш, як само тиснули на цього зовсім юного
хлопця, стає моторошно від того, як легко їм, чудовиськам у погонах, зламати людський
стрижень.
Досить це терпіти! Виступи проти!
Досить це терпіти! Виступи проти!
Чи варто казати, що за дивним збігом обставин
до впізнаних свідками облич Павличенків у справу додали їх відбитки пальців, експертизу куль і тому подібне… Одним словом, наша міліція нас береже, а
феміда – справедливо судить. Головними
доказами винуватості Павличенків став їх мотив, «чистосердечне» відео-зізнання
Сергія Павличенка та кілька десятків сторінок сфабрикованих експертиз та
показань.
З огляду на все вищесказане, марш захисту Павличенків перетворюється зі
звичайної акції солідарності, в крик проти свавілля нашого судочинства. ПРОТИ діючої судової системи в Україні, ПРОТИ майстерності слідчих вибивати зізнання у невинних, ПРОТИ фальсифікацій доказів у матеріалах слідства.
Скажи, що ти ПРОТИ. Сьогодні, 11 січня, біля
пам’ятника Слави у Січеславі.
Онука Чучупаки
Онука Чучупаки
Оновлено:
Репортаж "Якщо не ти, то хто?" з маршу 11 січня
Репортаж каналу 1+1
Я - ПРОТИ!
ВідповістиВидалитиЯ - ПРОТИ
ВідповістиВидалити