Націократія перемогла - результати опитування

Кращими формами державного правління читачі блогу Якщо не ти,то хто?  вважають націократію та демократію. За них  36%  і 25% голосів відповідно. Жодного голосу не було отримано за олігархію та охлократію, з  чого робимо висновок, що для вас ці устрої є неприйнятними.
Отже, на запитання "Якій формі правління з перечислених ви надаєте перевагу?" відповіло 55 людей. Нижче подаємо короткі визначення.


Анархія 1 (1%)
 — (від грец. αναρχία — безвладдя) — політичний устрій, в якому індивіди вільно співпрацюють як рівні.  Для анархії характерні відсутність встановленого законодавста (колективне створення правил) та  централізованого управління.  Слово анархія часто вживається в сенсі повного хаосу і безпорядку, хоча в теорії це не так.

Аристократія 5 (9%)
Аристократія (від грецького αριστοκρατία (aristokratíа), ἀριστεύς — найкращий і κρατεῖν — правити, тобто влада найкращих) — форма державного ладу, за якої правління здійснюється представниками родової знаті.

В стародавні часи аристократичними республіками були Спарта, Рим (6-1 вв. до н. е.) та Карфаген; а в середньовічній Європі — Венеція, Псковскька та Новгородська феодальні республіки.В аристократичній формі правління народні збори мали дуже невеликі повноваження і відігравали незначну роль. Населення не приймало активної участі в державному житті.

Демократія 14 (25%)
- (з грец. δῆμος + κράτος = народ + влада = «влада народу») — політичний режим, за якого єдиним легітимним джерелом влади в державі визнається її народ. При цьому управління державою здійснюється народом або безпосередньо (пряма демократія), або опосередковано, через обраних представників (представницька демократія).

В сучасному світі все ще змішують поняття демократії (народовладдя) з конкретним проявом її — формою державної влади, яка є зручною в сучасному світі з ринковою економікою, зокрема у США та країнах Західної Європи. Тому кажуть, що демократія обов'язково включає такі елементи:

• виборність органів влади,
• поділ державної влади на три гілки законодавчу, виконавчу та судову,
• підпорядкування меншості більшості,
• захист прав меншості,
• наявність політичних прав і свобод.

Націократія 20 (36%)

Націократія — альтернативна суспільно-політична доктрина і концепція державного режиму, за якого управління здійснюється через представницькі органи державної влади, організовані на основі солідарної праці всіх соціально-корисних верств нації як найбільш оптимальної форми людського соціуму.

За визначенням започатковувача цього терміну, полковника Миколи Сціборського, «націократія — режим панування нації у власній державі, здійснюваний владою всіх її соціально-корисних верств».

Основні засади націократії:

• національна солідарність (надкласовість і антипартійність);
• авторитарність (особиста відповідальність керівників всіх рівнів за свої дії);
• якісна суспільна ієрархія і дисципліна;
• самоорганізація та самоврядність.

Олігархія 0 (0%)
- (грец. ὀλιγαρχία(oligarchia), від дав.-гр. ὀλίγον(oligon), «небагато», та дав.-гр. ἀρχή(arche), «влада»)— політичний режим, за якого влада (політична, економічна та ін.) належить невеликій кількості осіб (військовим, фінансистам тощо).

Олігархія означає - влада небагатьох

Оліга́рх — особа, що володіє ключовими підприємствами країни, та має вагомий вплив на державні органи влади.

Охлократія 0 (0%)

Охлокра́тія — грец. οχλοκρατία, лат. Ochlocratia; від грец. όχλος (лат. Ochlos) — натовп, маса і грец. κρατία (лат. Cratia) — влада. Одна з крайніх форм демократії, влада найнижчих, декласованих верств та прошарків населення.

Перебування охлократів у владних структурах спричиняє публічний галас, безвихідні ситуації, політичні авантюри, бешкети, скандали. Охлократія — показовий політичний феномен, характерний для суспільств, чия політична система знаходиться на межі загальнонаціональної катастрофи.

Монархія 11 (20%)

 - (від грец. Μοναρχία — єдиновладдя, єдинодержавність, самодержав'я) — форма державного правління, за якої найвища державна влада повністю (необмежена, абсолютна монархія) або частково (обмежена, конституційна монархія) належить одній особі — спадкоємному монархові.

Монарх часто має титул царя чи цариці. Тим не менш, імператори/імператриці, великі князі/великі князівні, принци/принцеси і інші звання, є або були використані для позначення монархів. Історично склалося, що поняття монархії можуть виникнути при різних обставинах. Вона може вирости з племінних царств, і царського священства і офіс-монарха (короля), - стає зазвичай спадкова, в результаті послідовних династій. Монархія також може бути подальшим проявом після акту насильства, скоєного шляхом вторгнення в групу, яка узурпує права громад на традиції. Лідер групи узурпації часто встановлює себе як монарха.

Теократія 1 (1%)

 -  (грец. θεοκρατία – боговладдя) — форма державного правління, за якої політична влада належить духовенству або главі церкви. Передбачає ототожнення світської і духовної влад, регламентацію функціонування держави та її інституцій, усього суспільного життя панівною релігією та її інституціями.

Джамахірія 3 (5%)

-  (араб. جماهيرية) — форма державного устрою, відмінна від монархії і республіки, обґрунтована в Третій Всесвітній Теорії Муаммара Каддафі і викладена в першій частині Зеленої книги. Слово «джамахірія» — неологізм, утворений шляхом заміни в корені слова «джумхурія» (республіка) однини «джумхур» (народ) на множину «джамахір» (маси).

Лівія проголошена джамахірією 2 березня 1977 року.

У державному управлінні Джамахірією бере участь все доросле населення країни, об'єднане в первинні (основні) народні конгреси. Народні конгреси вибирають свої виконавські органи (народні комітети), члени яких автоматично стають делегатами народних конгресів провінцій. Загальний народний конгрес, найвищий законодавчий орган Джамахірії, має право вносити до свого порядку денного лише питання, обговорені первинними народними конгресами. «Хартія революційної законності», прийнята Загальним народним конгресом Лівії в 1990 році, надала широкі зовнішньополітичні повноваження лідерові революції — Муаммару Каддафі, який не займав офіційних постів в державі.

P.S. Отже, перемогла націократія. Наприкінці хочеться додати цитату: "Нація не здобуде НІЧОГО, якщо боротиметься за ЩОСЬ, а не за ВСЕ, що їй належить". (с) Василь Іванишин

Усім дякуємо за участь в опитуванні.  Ваша думка нам потрібна!
Слава Україні!