Слова заголовку, сказані Степаном
Бандерою, на сьогоднішній день є цілком актуальними. Я - не відомий військовий
експерт чи політик, а просто студент, громадянин України. Прочитавши новини про
загибель 49 українських воїнів, серце кров’ю облилось. Адже населення вже
звикає до щоденних новин про загибель солдатів ЗСУ, звикає жити у стані війни.
Смерть солдата стає звичним явищем.
Знову
сльози матерів, знову боротьба за нашу з вами свободу, знову жертви, знову біль
у серцях, знову нові герої. Що ж відбувається? Відбувається наступне – ми,
українці, платимо за нашу незалежність,
кладемо свої голови і серця на жертовний вівтар свободи української нації.
Раніше
я ще нормально реагував на розмови про братерство українського і російського
народу, але тепер цього навіть не хочу чути. Не можна сказати, що весь народ
Росії винний у горі українців, але можна з впевненістю говорити хто раб, а хто
народжений бути вільним.
Ми
- українці - скинули із себе диктаторське ярмо. А ви, росіяни, що зробили для того,
щоб зупинити цю війну? Ви - зомбовані створіння, і живете в ілюзіях, які
створюють ваші підконтрольні Путіну ЗМІ. Я вірю, я знаю, що серед Вас є гідні
сини і доньки, що зможуть підняти Вас на боротьбу за мир і за право бути
вільними людьми. Пробудіться від сну, ламайте стереотипи, долайте свій страх,
готуйтесь жертвувати, виходьте із зони комфорту!!!
Ще
більше дратують громадяни України, що люблять говорити – «ва всьом вінавати
майданутиє». До таких окреме звернення. «Не майданутиє» і «патріоти расіюшки» -
їдьте на свою духовну «батьківщину». Україна має очиститись від деструктивного
елементу. Думаю, вам самим краще поїхати, бо ще трохи - і для вас доведеться
робити концентраційні табори.
Путін,
ти, напевно, не прочитаєш ці слова, але просто знай - ти виховав нове покоління
українських народних месників, нове покоління повстанців. Наказу про розпуск
УПА не було, і я знаю, що народ України буде стояти на руїнах Кремля. Ти можеш
домовитись з українськими дипломатами чи нашим урядом, але ти ніколи не
домовишся з українським народом, із сином, донькою, батьком, матір’ю чи рідними
полеглих героїв. Від народного гніву тебе не захистить молитва КГБшного колеги у рясі Кирила. Тримаймося,
українці, гартуймо серця, йдемо разом до переможного кінця. Досить переговорів
і домовленостей з окупантом. Вимагаймо від уряду введення військового стану у
Східних регіонах, люстрації у силових структурах та уряді.
Слава Україні! Героям Слава!
Спеціально для "Якщо не ти, то хто?",
Roland.